Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 308/2160/17
провадження № 61-9505св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Собослоя Г. Г., Фазикош Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з матеріалів кримінальної справи № 6106801, відкритої за фактом подвійного вбивства його батьків йому стало відомо, що 01 вересня 2001 року близько 09 годині в туалеті на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 було виявлений труп ОСОБА_1 з двома вогнепальними пораненнями в області голови та одним в області лівого плеча, а у приміщенні ванної кімнати даного будинку в непритомному стані з вогнепальним пораненням в області голови - ОСОБА_3, яка згодом померла.
Він, як син загиблих, 28 лютого 2017 року був визнаний потерпілим в рамках даної кримінальної справи, а його представник отримав доступ до матеріалів цієї справи, з якої стало відомо, що між ОСОБА_2 та його батьком ОСОБА_1 було укладено договір позики, за яким відповідач отримав у борг грошові кошти в розмірі 34 000 доларів США.
Він прийняв спадщину після смерті батьків, тому до нього перейшло право вимоги стягнення зазначеного боргу, суму якого відповідач визнав та підтвердив своїми показаннями у кримінальній справі, які зафіксовані в письмових поясненнях та протоколі допиту свідка від 26 вересня 2001 року і підписані власноручно ОСОБА_2 .
Враховуючи той факт, що відповідач визнав борг на травень 2001 року, то строк порушеного зобов`язання починає діяти з наступного місяця, тобто з 01 червня 2001 року.
Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку погасити наявну в нього заборгованість у розмірі 34 000 доларів США та 3 % річних в розмірі 16 076 доларів США, що разом становить суму еквіваленту 1 352 052 грн, просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року у складі судді Данко В. Й. позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 1 352 052 грн, а також сплачений позивачем судовий збір в розмірі 8 000 грн.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем борг за договором позики не повернуто, тому сума боргу станом на 01 березня 2017 року становить 918 000 грн. Враховуючи той факт, що відповідач визнав борг на травень 2001 року, то строк порушеного зобов`язання починає діяти з наступного місяця, тобто з 01 червня 2001 року.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину заборгованості за договором позики в сумі 676 026 грн, яка складається із боргу в розмірі 459 000 грн та 3 % річних в розмірі 217 026 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що саме по собі недодержання письмової форми при укладенні договору позики тягне за собою недійсність такої угоди. Сама по собі відсутність розписки не може бути безумовною підставою для відмови в задоволенні позову. В протоколі допиту зафіксовано факт визнання ОСОБА_2 існування боргу перед ОСОБА_1 в розмірі 34 000 доларів США та його зобов`язання повернути такий борг офіційному опікуну дітей померлого. Кожна сторінка даного протоколу допиту підписана ОСОБА_2, тому є письмовим доказом. Матеріалами справи доведено факт існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на травень 2001 року правовідносин, що випливають з договору позики, та невиконання відповідачем станом на день пред`явлення позову свого зобов`язання за цим договором в розмірі 34 000 доларів США.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право вимоги до ОСОБА_2 про повернення заборгованості за договором перейшло до обох спадкоємців в рівних частках, позивач, як один із спадкоємців, має право на стягнення з відповідача 1/2 частини заборгованості за договором позики в сумі 676 026 грн, яка складається із боргу в розмірі 459 000 грн та 3 % річних в розмірі 217 026 грн.
Також апеляційний суд зазначив про те, що позивачем не пропущено позовну давність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що враховуючи фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи (відсутність договору позики, боргової розписки, іншого письмового документа), судом трактовані неправильно, тому судове рішення не відповідає вимогам процесуального законодавства. Постанова апеляційного суду обґрунтована лише доказами, дослідженими і визнаними судом, проте відповідно до норм кримінального процесуального законодавства суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами з матеріалів кримінальної справи № 6106801 встановлено, що 01 вересня 2001 року близько 09 годині в туалеті на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 було виявлено труп ОСОБА_1 з двома вогнепальними пораненнями в області голови та одним в області лівого плеча, а у приміщенні ванної кімнати даного будинку в непритомному стані з вогнепальним пораненням в області голови було виявлено ОСОБА_3, яка згодом померла.
Син загиблих - ОСОБА_1 28 лютого 2017 року в рамках даної кримінальної справи визнаний потерпілим. Він та його представник отримали доступ до матеріалів справи.
Під час розслідування кримінальної справи ОСОБА_2 допитувався органом досудового розслідування, що підтверджується письмовими поясненнями та протоколом допиту свідка від 26 вересня 2001 року, в якому зафіксовано, що ОСОБА_2 визнав той факт, що він неодноразово брав гроші в борг від померлого ОСОБА_1 та на час допиту повинен повернути йому 34 000 доларів США. Вказану суму ОСОБА_2 зобов`язався поступово віддавати офіційному опікуну дітей померлого.
Кожна сторінка даного протоколу допиту підписана ОСОБА_2
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
20 серпня 2019 року справа № 308/2160/17 надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до приписів статті 374 ЦК УРСР за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей або речей.
Договір позики на суму понад п`ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 375 ЦК УРСР).
Згідно з частиною першою статті 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.
Статтею 46 ЦК УРСР передбачено, що недодержання простої письмової форми, що вимагається законом (стаття 44 цього Кодексу), позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків, а у випадках, прямо зазначених у законі, тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.