Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 263/4351/16-ц
провадження № 61-19623св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі Донецької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі Донецької області на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2016 року у складі судді Томіліна О. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі Донецької областіпро відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок трудового каліцтва.
Позов мотивовано тим, що позивач перебував у трудових відносинах із КП "Маріупольське комунальне автотранспортне підприємство № 052808", працюючи на посаді слюсаря з ремонту автомашин (агрегатник). 26 грудня 1996 року під час виконання трудових обов`язків він отримав травму лівого ока. За результатами розслідування нещасного випадку комісією було складено акт за формою Н-1. Рішенням МСЕК від 14 квітня 1997 року йому первинно встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково. В результаті трудового каліцтва він відчуває душевні та фізичні страждання, тому що на протязі 19 років змушений переносити та терпіти наслідки отриманого каліцтва, докладати зусиль для організації свого життя та побуту. Через проникаюче поранення лівого ока йому робили складні операції з метою збереження ока, проте 13 листопада 1997 року видалили очне яблуко.
Просить стягнути 50 000 грн урахунок відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті трудового каліцтва.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 15 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок травми, яка мала місце 16 грудня 1996 року, за результатами МСЕК від 14 квітня 1997 року ОСОБА_1 встановлено 40% стійкої втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності. Відшкодування шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом, здійснювалось на той час відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (далі - Правила 1993 року), за якими право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
За змістом Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області відхилено.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 січня 2017 року виправлено описку в резолютивній частині повного тексту ухвали апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року, вказано замість "Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області", "Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі Донецької області".
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що саме Фонд повинен відшкодовувати позивачу моральну шкоду, оскільки стійка втрата професійної працездатності позивачу ОСОБА_1 встановлена у квітні 1997 року, тобто в період дії положень Правил 1993 року, із урахуванням Прикінцевих положень Закону, які встановлювали відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування (у даному випадку ліквідації підприємства-роботодавця без правонаступництва).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Маріуполі Донецької області через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 20 грудня 2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом необґрунтовано покладено обов`язок відшкодування на неналежного відповідача - Фонд, оскільки рішення було прийнято виходячи із законодавства, яке вже не діяло. Суд не надав оцінки нормам, які були зазначені в Законі України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (який набрав чинності 01 січня 2015 року), неправильно застосував принцип дії закону в часі, а також не врахував положень статті 214 ЦПК України. Розрахунок моральної шкоди є завищеним і не відповідає нормам закону. Вважають, що позивачем не надано доказів того, що йому не була сплачена моральна шкода під час його праці на підприємстві, крім того, позивачем був пропущений строк звернення до суду відповідно до статті 233 КЗпП України.
Отже судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Позиція інших учасників справи
Заперечення на касаційну скаргу не надано.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 263/4351/16-ц.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
14 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 263/4351/16-ц надійшли до Верховного Суду.
03 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 263/4351/16-ц до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 210/3177/17.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2020 року касаційне провадження у справі № 263/4351/16-ц поновлено.