ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2020 року
Київ
справа №569/7432/17
касаційне провадження №К/9901/21467/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 (головуючий суддя: Кузьменко Л.В., Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі №569/7432/17 за позовом ОСОБА_2 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
В травні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 або позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача, що полягають у приведенні у відповідність пенсійної справи шляхом перерахунку розміру пенсії ОСОБА_2 з обчисленням матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1/12 від 1600 грн. (розміру визначеного в довідці Департаменту фінансів Рівненської області державної адміністрації №04-9-30/453 від 13.06.2016) з 01.04.2017 та у відмові у її відновленні;
зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 починаючи із 01.04.2017, в розмірі визначеному постановою Рівненського міського суду від 30.09.2016 №569/8982/16-а, що був призначений до приведення у відповідність пенсійної справи та врахувати матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі (100%), визначеному у довідці Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації №04-9-330/456 від 13.06.2016.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію згідно Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ), розмір якої обчислений відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 30.09.2016 у справі №569/8982/16-а, яка набрала законної сили. Проте, після приведення пенсійної справи у відповідність до вимог законодавства відповідачем з квітня 2017 року зменшено розмірі пенсії на суму 1 267 грн шляхом врахування для обчислення пенсії матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1/12, а саме: 133,33 грн (1600 грн/12). Такі дії позивач вважає протиправними, що і зумовило звернення з цим позовом до суду.
Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.07.2017 адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. З огляду на те, що розмір пенсії позивача обчислений на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, подальший перерахунок його пенсії у бік зменшення є протиправним.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 скасовано постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 05.07.2017 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховується в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. Отже, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, яка нараховується державному службовцю за рік, враховується під час визначення заробітку для перерахунку пенсії державного службовця в розмірі 1/12 середнього розміру цієї допомоги. У зв`язку з чим з 01.04.2017 відповідачем правомірно обчислено розмір пенсії позивача, врахувавши для її обчислення матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з розрахунку 1/12.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначене судове рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом апеляційної інстанції обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник наполягає, що усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей, а кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Зазначив, що у зв`язку із сплатою обов`язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи виникає право власності на пенсію, натомість відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді щомісячної пенсії у розмірі 9 641,90 грн, оскільки із суми заробітної плати, яка повинна входити до складу заробітної плати для визначення розміру пенсії штучно виведена частина сум матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 18.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
Від відповідача на адресу суду касаційної інстанції надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог частини третьої статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Рівненському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області та з 25.08.2005 отримує пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Постановою Рівненського міського суду від 30.09.2016 у справі №569/8982/16-а, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.11.2016, адміністративний позов ОСОБА_2 до Рівненського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задоволено частково:
визнано протиправними дії пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні перерахунку розміру пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону №3723-ХІІ;
зобов`язано пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37-1 Закону №3723-ХІІ, виходячи із 87 % від суми заробітної плати, згідно довідки Департаменту фінансів Рівненської обласної державної адміністрації від 13.06.2016 №04-9-30/453, починаючи з 01 червня 2016 року.
Як стверджує позивач, починаючи з 01.04.2017 пенсійним органом зменшено розмір його пенсії на суму 1276 грн.
У зв`язку з цим позивач 07.04.2017 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити про причини зменшення розміру його пенсії.
Листом від 20.04.2017 №356/10 пенсійним органом повідомлено ОСОБА_2 про те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, яка нараховується державному службовцю за рік, враховується під час визначення заробітку для перерахунку пенсії державного службовця в розмірі 1/12 середнього розміру цієї допомоги. Таким чином, для обчислення пенсії відповідачем враховано матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в розмірі 1/12, а саме: 133,33 грн в місяць (1600 грн/12).
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII (у редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
За змістом частини першої статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього ж Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
За визначенням частин першої - третьої статті 2 Закону №108/95-ВР основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.