ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2020 року
Київ
справа №813/1203/17
адміністративне провадження №К/9901/27453/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого судді - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.
за участі:
секретаря судового засідання - Грінкевич А.І.,
позивача - ОСОБА_1,
представника третьої особи - Сокальського Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 813/1203/17
за позовом ОСОБА_1
до Міжрайонної спеціалізованої психіатричної МСЕК №1 Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи",
третя особа: Комунальний заклад Львівської обласної ради "Львівська обласна психіатрична лікарня",
про визнання рішення незаконним, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року (прийняту у складі: головуючого судді - Мікули О.І., судді - Курилець А.Р., Кушнерик М.П.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Міжрайонної спеціалізованої психіатричної МСЕК №1 Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" (далі - МСЕК - 1, відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача комунальний заклад "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (далі - КЗ "ЛОКПЛ", третя особа), в якій просила суд визнати рішення Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи Міжрайонної спеціалізованої психіатричної МСЕК №1 про призначення II групи інвалідності незаконним.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що її було неправомірно, без її згоди та з порушенням норм Закону України "Про психіатричну допомогу" поміщено до Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні.
Позивач зазначила, що медичний заклад, до якого її було поміщено не звертався до суду у встановлений для цього строк із заявою про її госпіталізацію до психіатричного закладу, що свідчить про її незаконне утримування на лікуванні.
Крім того, позивач зазначила, що після чотирьох місяців її перебування в психіатричному закладі позивачці було призначено ІІ групу інвалідності. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач зверталася із скаргою на рішення МСЕК, проте жодної відповіді не отримала.
Враховуючи те, що рішення про призначення ІІ групи інвалідності прийняте відповідачем у зв`язку з незаконним поміщенням та утримуванням позивачки у медичному закладі, позивач вважає його незаконним та просить скасувати.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
05 грудня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд вирішив:
- адміністративний позов задовольнити повністю;
- визнати незаконним рішення Міжрайонної спеціалізованої психіатричної МСЕК №1 комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" про призначення ОСОБА_1 II групи інвалідності.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки винесенню оскарженого рішення передувала протиправна госпіталізація ОСОБА_1 до психіатричного закладу, який встановив діагноз позивачці та скерував її на медико - соціальну - експертну комісію, тому прийняте рішення "Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи" Міжрайонної спеціалізованої психіатричної МСЕК №1 про призначення ОСОБА_1 . II групи інвалідності є незаконним та порушує права та свободи позивача.
Крім того, суд першої інстанції в своїй постанові зауважив, що жодних доказів наявності в ОСОБА_1 тяжких психічних розладів в матеріалах справи немає. Більше того, суд звернув увагу на те, що у скеруванні ОСОБА_1 від 10 червня 2016 року на МСЕК було зазначено про наявність ознак інвалідності, а для госпіталізації у примусовому порядку необхідна наявність в особи тяжких психічних розладів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
14 лютого 2018 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
- апеляційні скарги "Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи" Міжрайонної спеціалізованої психіатричної МСЕК №1, Комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" задовольнити.
- постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі №813/1203/17 скасувати, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що "Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи" Міжрайонна спеціалізована психіатрична МСЕК №1, приймаючи рішення про встановлення позивачу II групи інвалідності, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, та Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я від 05 вересня 2011 року № 561.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить:
- скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року.
Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржник зазначила, що скеруванню на госпіталізацію має передувати певна процедура оформлення пацієнта встановлена Законом України "Про психіатричну допомогу". Підставою для скерування на госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку мусить бути наявність діагнозу, а з матеріалів справи вбачається, що психіатрична діагностика позивача проводилось вже після госпіталізації.
З боку третьої особи теж не проводилась жодна процедура оформлення пацієнта на госпіталізацію, а саме не було скеровано до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяви про її госпіталізацію у примусовому порядку на підставах що передбачені статтею 14 Закону України "Про психіатричну допомогу".
Враховуючи, що госпіталізація позивача була проведена незаконно, що було встановлено судом першої інстанції, а тому і призначення інвалідності ІІ групи на підставі лише слів матері є також незаконним.
Позивач зазначає, що постановою прокуратури Львівської області від 26 грудня 2017 року визнано, що госпіталізація ОСОБА_1 до Львівської обласної психіатричної лікарні була здійснена із значним порушенням норм Закону України "Про психіатричну допомогу", Основ законодавства України про охорону здоров`я, Конституції України. Позивач визнана потерпілою у кримінальному провадженні № 42017141080000037 від 11 квітня 2017 року.
Крім того, позивач наголошує, що відсутність вироку по кримінальній справі щодо незаконної госпіталізації позивача до психіатричного закладу не позбавляє жоден суд надати правову оцінку незаконним діям відповідача та третьої особи.
Аргументи відповідача у відзиві на касаційну скаргу
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та надав відзив на касаційну скаргу в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року залишити в силі.
У відзиві, окрім іншого, відповідач зазначив, що рішення комісії про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності винесене відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року №561 "Про затвердження інструкції про затвердження груп інвалідності", Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317.
Тривале лікування та встановлення діагнозу ОСОБА_1 лікарями Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні стали підставою для скерування позивачки на МСЕК, і, як наслідок, прийняття відповідачем рішення про встановлення їй ІІ групи інвалідності.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення є законним та таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства.
Аргументи третьої особи у відзиві на касаційну скаргу
Третя особа "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" також скористалась своїм процесуальним правом та надала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року має бути залишена буз змін, а касаційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.
Третя особа в відзиві наголошує, що ніхто не змушував позивача вчиняти будь-які дії та засвідчувати підписами відповідні документи. Позивач не скеровувалася, не приймалася та не проходила лікування у третьої особи в примусовому порядку. З 29 січня 2016 року по 15 червня 2016 року позивач знаходилась в стаціонарі і була ознайомлена з планом обстеження та лікування, і претензій не висловлювала, лікування приймала добровільно, обстеження проходила без зауважень.
10 червня 2016 року позивач була оглянута членами комісії і за рішенням ЛКК хвора була скерована на МСЕК для вирішення питання рівня втрати працездатності.
На думку третьої особи претензії позивачки, які вона стала висловлювати через більш як шість місяців після виписки, обумовлені загостренням хронічного психічного розладу.
Крім того, позивач вважає, що позов поданий через 9 місяців після того, як позивачка дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а тому, відповідно до положень статей 99, 100 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 лютого 2016 року ОСОБА_1 було поміщено до Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні де вона перебувала до 15 червня 2016 року.
10 червня 2016 року ОСОБА_1 було оглянута лікарсько - консультативною комісією в повному складі та скерована КЗ "ЛОКПЛ" на медико - соціальну експертизу, яку вона пройшла 15 червня 2016 року.
На підставі комісійного обстеження МСЕК, що оформлено актом огляду № 1242 та вивчення медичної документації медико - експертної справи ОСОБА_1, позивача було визнано інвалідом ІІ групи від загального захворювання терміном на один рік.
03 березня 2017 року позивач звернулася із скаргою на рішення МСЕК до директора департаменту охорони здоров`я Микичак І.М., проте, як зазначає у позовній заяві, відповіді на своє звернення не отримала.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача позивач звернулась в суд за захистом свого порушеного права.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Судом встановлено, що підставою звернення позивача до суду є незгода останньої із змістом рішення, прийнятого за результатом медико - соціальної експертизи та вивчення матеріалів медичної документації щодо ОСОБА_1 .
Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-ХІІ (далі - Закон № 2801-ХІІ) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Згідно статті 1 Закону № 2801-ХІІ, законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.
Згідно ст. 38 Закону № 2801-ХІІ кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.
Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина визначає Закон України "Про психіатричну допомогу" від 22.02.2000 № 1489-ІІІ (далі - Закон №1489-ІІІ).
Відповідно до ст. 4 цього Закону №1489-ІІІ, психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.