ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2020 року
Київ
справа № 334/4034/16-а(2-а/334/217/16)
провадження № К/9901/4239/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Дубини Л.А. від 25 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А. від 13 грудня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якому, з урахуванням уточнень, просив:
- визнати незаконним рішенням робочої групи з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року № 20;
- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 60 % від суми заробітної плати працюючих суддів за аналогічною посадою зі всіма передбаченими надбавками відповідно до Закону України "Про державну службу", відповідно до довідки Господарського суду Запорізької області від 17 січня 2017 року;
- зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок належної до виплати суми пенсії з дати подачі даного позову і сплачувати її у встановленому порядку з урахуванням раніше сплачених сум.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби період служби в лавах Радянської Армії з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року, що складає 2 роки та 15 діб.
Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період служби в лавах Радянської Армії з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року, що складає 2 роки та 15 діб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до частини 1статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" час проходження військової служби зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно військового квитка позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР в період з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року.
Враховуючи зазначені норми, період проходження позивачем строкової військової служби підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та ухвалити нову постанову, якою зобов`язати відповідача зарахувати до стажу державної служби період роботи в комсомольських органах колишнього СРСР та на посаді державного арбітра Держарбітражу УРСР в Запорізькій області.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 27 жовтня 1974 року по 11 листопада 1976 року проходив службу у лавах Збройних Силах СРСР;
з 2 жовтня 1978 року протягом 3 місяців 23 днів працював на посаді секретаря комітету комсомолу Інструментального заводу м. Саранськ;
з 12 лютого 1979 року працював начальником штабу комсомольського будівництва Пологівського райкому комсомолу Запорізької області, після чого за переводом був направлений на роботу в апарат Запорізького обкому комсомолу;
з 1 жовтня 1980 року працював інструктором обкому комсомолу, а з 9 жовтня 1984 року був переведений на роботу в апарат Запорізької обласної ради народних депутатів;
з 9 жовтня 1984 року по 4 січня 1988 року працював інструктором Запорізького облвиконкому;
з 4 січня 1988 року за переводом був переведений на посаду державного арбітра, а з 1 серпня 1988 року на посаду заступника головного державного арбітра, і з 7 липня 1992 року постановою Верховної Ради України призначений першим заступником голови арбітражного суду Запорізької області, де працював до 11 січня 2002 року.
Позивач з 11 квітня 2007 року перебуває на облiку в управлiннi Пенсiйного фонду України в Днiпровському районi м. Запорiжжя отримуючи пенсiю по iнвалiдностi вiдповiдно до Закону У країни "Про загальнообов`язкове державне пенсiйне страхування".
11 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про переведення його з пенсiї по iнвалiдностi, призначеної згiдно Закону України "Про загальнообовʼ язкове державне пенсiйне страхування" на пенсiю за віком, призначену згiдно Закону України "Про державну службу".
Рішенням робочої групи з вирішення спірних питань щодо застосування норм пенсійного законодавства управління Пенсійного фонду України в Ленінському м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року № 20 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії згідно Закону України "Про державну службу" у зв`язку з відсутністю 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу".
6. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди передніх інстанцій помилково вважають, що право на пенсію державного службовця мають тільки особи, які працювали на посадах зазначених в статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
Згідно Положення про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за вислугу років працівникам органів виконавчої влади та інших державних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року № 1049, до стажу роботи, який надає право на одержання надбавки за вислугу років, зараховується стаж роботи в організаціях (крім роботи у кооперативних та інших громадських організаціях), передбачених статтею 118 КЗпП України.
Статтею 118 КЗпП України передбачено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
8. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 25 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року управлінням Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Запоріжжя не подано.