постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
10 грудня2019 року
м. Київ
справа № 242/4493/15-к
провадження № 51- 2031км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Голубицького С. С.,
суддів Григор`євої І. В., Короля В. В.,
з участю:
секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
засуджених ОСОБА_1,
ОСОБА_2 (у режимі відеоконференції),
захисників Гостренко С. Д., Бєлікової Є. Я.,
Косенка О. М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Селидівського міського суду Донецької області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 07 вересня 2017 року в кримінальному провадженні № 12015050500001857 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Борисова Мінської області (Білорусія), жителя с. Курахівка Донецької області,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя с. Курахівка Донецької області, та
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Курахівка та жителя м. Гірник Донецької області,
усіх у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Селидівського міського суду Донецької області від 4 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено кожного за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зараховано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 5 по 7 вересня 2015 року та з 10 вересня 2015 року по 4 серпня 2016 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів по справі.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3 за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 22:00 біля будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою умисного вбивства ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин, проявляючи особливу жорстокість, прагнучи заподіяти потерпілому особливих страждань і мук, протягом тривалого часу (більше 10 хвилин) завдали йому по черзі численних ударів руками та ногами у життєво важливі частини тіла внаслідок чого спричинили йому різної тяжкості тілесні ушкодження від яких він помер.
При перегляді вказаного вироку Апеляційний суд Донецької області ухвалою від 7 вересня 2017 року його змінив, пом`якшив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 призначене покарання до 14 років позбавлення волі та на підставі ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року зарахував їм у строк покарання термін попереднього ув`язнення з 5 по 7 вересня 2015 року та з 10 вересня 2015 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У решті залишив вирок без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту та однобічність судового розгляду, неправильне застосування судами обох інстанцій закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення кримінального процесуального закону і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу, просить змінити оскаржувані судові рішення та перекваліфікувати його дії з пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу у межах санкції якої визначити м`якше покарання.
Засуджений стверджує, що висновки суду у вироку про наявність у його діях умислу на вбивство потерпілого, наявність попередньої змови на вчинення злочину, а також вчинення злочину з особливою жорстокістю та у стані алкогольного сп`яніння не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що при оцінці доказів місцевий суд не прийняв до уваги неправомірну поведінку самого потерпілого та не перевірив, чи є підстави для кваліфікації його дій за статтями 116, 123 КК або визнання вказаної в них обставини такою, що пом`якшує покарання.
Вказує, що місцевий суд всупереч ч. 4 ст. 95 КК обґрунтував свої висновки у вироку на тих показаннях, які він давав під час досудового розслідування. Також зауважує, що його затримання у справі відбулося без участі адвоката, покази на досудовому розслідуванні були надані ним під тиском працівників поліції, речі з його дому вилучалися працівниками поліції без свідків, понятих та адвоката. Крім того вважає, що йому безпідставно відмовлено у врученні обвинувального акта в перекладі на російську мову.
На думку засудженого, призначене йому покарання є занадто суворим, оскільки таке було визначено судом без урахування положень ст. 68 КК.
Крім того, засуджений зазначає, що при перегляді вироку місцевого суду апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у справі. Також, на його думку, цей суд не розглянув усіх доводів, зазначених ним в апеляційній скарзі та доповненнях до неї і у своєму рішенні не надав на них умотивованих відповідей.
З огляду на наведені обставини вважає, що оскаржувані ним судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 КПК.
Додатково просить зарахувати йому у строк покарання термін попереднього ув`язнення у справі з 21 червня по 7 вересня 2017 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання" (далі - Закон № 838-VIIІ).
Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту судового слідства, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу засудженого, просить змінити судові рішення, перекваліфікувати його дії з пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу та у межах санкції вказаної норми призначити покарання з урахуванням даних про його особу.
Засуджений вказує, що місцевий суд не дослідив усіх доказів по справі, не допитав усіх свідків зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування та всупереч ч. 4 ст. 95 КПК послався у вироку на показання, які були надані під ним час досудового слідства, а тому вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність у його діях складу злочину, передбаченого пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК, та вчинення його ним у стані алкогольного сп`яніння не відповідають фактичним обставинам справи.
Також, на думку засудженого, зміст вироку місцевого суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
Зауважує на те, що при перегляді вказаного вироку судом апеляційної інстанції цей суд зазначених порушень не усунув, умотивованих відповідей на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту не дав, а тому прийняте апеляційним судом рішення у справі не може вважатися таким, що постановлене з дотриманням вимог статей 370 та 419 КПК.
Позиція інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їхні захисники - адвокати Гостренко С. Д. та Бєлікова Є. Я. касаційні скарги підтримали, просили судові рішення змінити та перекваліфікувати дії засуджених з пунктів 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу.
Захисник Косенок О. М., який захищає інтереси засудженого ОСОБА_3, вимоги касаційних скарг підтримав частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Прокурор Шевченко О. О. заперечила в задоволенні касаційних скарг і просила залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, дійшла висновку, що ці скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З огляду на це до компетенції касаційного суду не входить перевірка обставин, зазначених у ст. 409 КПК, а саме невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду.
Тому доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій частині не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Доводи в касаційних скаргах засуджених про неправильне застосування місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме кваліфікацію їхніх дій за пунктами 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК, а не за ч. 2 ст. 121 цього Кодексу, Суд вважає неспроможними з огляду на наступне.