Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 559/8/18
провадження № 61-7274св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року у складі судді Ральця Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Боймиструка С. В., Гордійчук С. О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
03 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 20 травня 2003 року.
Вказувала, що в будинку проживають та зареєстровані вона та відповідачі, а саме її син ОСОБА_4, невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .
З початку 2017 року відповідачі чинять перешкоди їй в користуванні житлом, виганяють з нього та викидають її речі. З приводу цього вона неодноразово зверталася до правоохоронних органів.
З 2018 року вона змушена проживати в своїх родичів, оскільки відповідачі не пускають її в будинок.
З урахуванням заяви про зміну предмета позову просила суд виселити відповідачів з будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано доведеністю того, що відповідачі чинять перешкоди у користуванні ОСОБА_1 її майном, обмежили їй доступ до майна, не підтримують будинок у належному стані.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої та постанову апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
21 травня 2019 року (відповідно до відмітки на поштовому конверті) недоліки касаційної скарги усунуто.
Одночасно ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з заявою про відмову від касаційної скарги на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року.
Листом Верховного Суду роз`яснено ОСОБА_4 порядок відмови (відкликання) від касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 у даній справі та витребувано її з Дубенського міськрайонного суду Рівненської області, зупинено виконання рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
01 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Листом Верховного Суду повторно роз`яснено ОСОБА_4 порядок відмови (відкликання) від касаційної скарги.
06 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з заявою про відкликання касаційної скарги на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року заяву ОСОБА_4 про відкликання касаційної скарги задоволено. Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 07 грудня 2018 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2019 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не правильно з`ясували обставини справи, не правильно встановили правовідносини, що склалися між сторонами. Вказують, що є членами сім`ї власника будинку. Зазначають, що іншого житла не мають, кошти на інше житло відсутні.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У червні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже виселені та проживають у родичів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 травня 2003 року (а. с. 3).
Відповідно до довідки КП "Житловик" від 18 липня 2017 року № 6073 в будинку проживають та зареєстровані ОСОБА_1 (власник), ОСОБА_4 (син), ОСОБА_2 (невіста) та ОСОБА_3 (онука) (а. с. 7).
ОСОБА_1 протягом 2016 - 2018 років, неодноразово зверталась з заявами в Дубенське відділення поліції ГУ НП в Рівненській області щодо неправомірних дій свого синаОСОБА_4 , невістки ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_3 (а. с. 34 - 35).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Стаття 319 ЦК України визначає, що власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.