Постанова
Іменем України
10 січня 2020 року
м. Київ
справа № 237/3446/17
провадження № 61-114св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Мар`їнський районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області, у складі судді Медведського М. Д., від 11 вересня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Гаврилової Г. Л., Пономарьової О. М., від 04 грудня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мар`їнського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України (далі - Мар`їнський районний СТК ТСО України) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2017 року її прийнято на посаду бухгалтера Мар`їнського районного СТК ТСО України відповідно до наказу від 10 лютого 2017 року № 7-к. До цього вона обіймала посаду головного бухгалтера. 22 червня 2017 року її звільнено з підприємства на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я до неї на підставі наказу від 21 червня 2017 року № 32-к. Позивач вважала, що підстави її звільнення, наведені в наказі від 21 червня 2017 року № 32-к не відповідають дійсним обставинами справи, оскільки є надуманими через упереджене ставлення до неї, а тому немає причини для її звільнення у зв`язку з втратою довір`я. Також позивач наголошувала на тому, що наказ про її звільнення було видано 21 червня 2017 року, а трудову книжку вона отримала лише через місяць, тобто 21 липня 2017 року після неодноразових звернень до директора. Також зазначала, що своїми діями відповідач завдав їй моральної шкоди, оскільки, звільнивши її з роботи, позбавив її права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала у роздратованому стані, не мала засобів для забезпечення належного рівня життя. Враховуючи той факт, що трудову книжку вона отримала 21 липня 2017 року, вважала, що строк звернення до суду для захисту її прав для неї не сплив.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати недійсним наказ від 21 червня 2017 року № 32-к про її звільнення; поновити її на роботі на посаді бухгалтера Мар`їнського районного СТК ТСО України; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 3 519,60 грн; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн; зобов`язати керівника Мар`їнського районного СТК ТСО України внести запис до її трудової книжки за період роботи
з 23 жовтня 1992 року по 30 листопада 2015 року; зобов`язати керівника підприємства повернути їй трудову книжку, яку він утримує без будь-яких пояснень.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем безпідставно та з порушенням законодавства було застосовано пункт 2 статті 41 КЗпП України для звільнення позивача. Проте позивач пропустила передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строку звернення до суду, оскільки в день звільнення 21 червня 2017 року вона була ознайомлена з наказом про звільнення та його копія була вручена їй у той же день. Судом першої інстанції не встановлено поважних причин пропуску такого строку, тому підстави для його поновлення відсутні.Суд вважав, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести запис до трудової книжки за період роботи з 23 жовтня 1992 року по 30 листопада 2015 року та повернути трудову книжку, яку він утримує, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, що свідчать про неправомірну відмову відповідача від внесення записів до трудової книжки та факту її утримання.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Марʼїнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2018 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що про порушення трудових прав позивач дізналася 21 червня 2017 року з дня отримання копії наказу про звільнення, а пред`явивши 21 серпня 2017 року позов вона пропустила передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України строк звернення до суду без поважних причин, підстави для поновлення якого відповідно до
статті 234 КЗпП України відсутні. Доводи позивача про обчислення строку для звернення до суду з моменту отримання нею трудової книжки визнані безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що строк звернення до суду у справах про звільнення обчислюється з моменту видачі трудової книжки, яка була видана позивачу 21 липня 2017 року, отже строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав позивачем не пропущено. Відповідач не подавав заяву про наслідки спливу строку позовної давності, отже суди застосували позовну давність за власною ініціативою. Також позивач не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача внести записи до трудової книжки про стаж роботи.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Мар`їнський районний СТК ТСО України просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
06 лютого 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до наказу № 2 від 03 січня 2017 року затверджено штатний розпис Мар`їнського районного СТК ТСО України та введено його в дію
з 03 січня 2017 року.
Згідно штатного розпису Мар`їнського СТК ТСО України на 2017 рік
з 03 січня 2017 року введено одну посаду бухгалтера з посадовим окладом
3 269 грн.
За змістом направлення на працевлаштування від 06 лютого 2017 року
№ 05691702060002001 Мар`їнський районний центр зайнятості Донецької області направив ОСОБА_1 для працевлаштування на робоче місце (вакансію) головного бухгалтера відповідно до інформації про потребу у працівниках від 06 лютого 2017 року.
Згідно наказу № 7-к ОСОБА_1 прийнято на посаду бухгалтера
з 15 лютого 2017 року з оплатою згідно штатного розпису.
Наказом № 32-к від 21 червня 2017 року ОСОБА_1 з 22 червня
2017 року звільнено із займаної посади згідно з пунктом 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку з втратою довір`я.
ОСОБА_1 з наказом ознайомлена та отримала його копію 21 червня 2017 року, про що свідчить її підпис на наказі (т. 1, а. с. 28-29).
Трудова книжка позивача була втрачена останньою.
21 липня 2017 року ОСОБА_1 подала оголошення до газети "Марʼїнська нива" про втрату трудової книжки НОМЕР_1 (т.1, а.с. 30).