Постанова
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа № 186/421/17
провадження № 61-48280св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року у складі судді: Демиденко С. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В. Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ майна жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою.
Позов обґрунтований тим, що сторони познайомилися в 2006 році, а з 2008 року прийняли рішення про спільне проживання, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Проживаючи разом сторони вели спільне домашнє господарство, піклувались один про одного, жили, як чоловік і дружина. У 2011 році під час спільного проживання за власні кошти позивача, сторони придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, де і проживали разом, як чоловік та дружина. З жовтня 2012 року позивач разом з відповідачем офіційно зареєструвались за зазначеною вище адресою, де позивач залишається зареєстрованим і по теперішній час, та самостійно сплачує всі комунальні послуги. Факт проживання однією сім`єю, але без реєстрації шлюбу підтверджується також і постановою про закриття кримінального провадження від 20 січня 2014 року.
ОСОБА_1 вказував, що з червня 2013 року в спірній квартирі не проживає, оскільки ОСОБА_2 виселила його зі спірної квартири, змінила замки не давши можливості забрати позивачеві свої особисті речі. ОСОБА_2 одружилася та переїхала жити до свого чоловіка. На теперішній час він вимушений знімати квартиру, оскільки іншого житла не має.
ОСОБА_1 просив:
встановити факт проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з квітня 2006 року по червень 2013 року;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 11 червня 2008 року до липня 2013 року. Визнано за ОСОБА_1, право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровського суду від 15 жовтня 2014 року в справі № 186/273/14-ц встановлено, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення боргу за договором позики було задоволено, та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 59 924,00 грн. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2014 року рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року скасовано та ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровського суду від 22 лютого 2016 року в справі №186/1293/15-ц в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа АТ КБ "ПриватБанк" про повернення безпідставного набутого майна було відмовлено. Відповідно до договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року спірна квартира придбана відповідачем за 58 400 грн. Згідно виписок АТ КБ "ПриватБанк" з депозитних рахунків позивача, квитанцій АТ КБ "ПриватБанк" від 08 листопада 2011 року вбачається, що позивач перерахував безготівковим шляхом відповідачу грошові кошти в сумі 59 305,23 гривень, які вона витратила на придбання спірної квартири. Згідно досліджених судом фотокарток встановлено, що позивач разом з відповідачкою відпочивали. Відповідач перебувала в зареєстрованому шлюбі до 10 червня 2008 року.
Суд зробив висновок, що оглянутими в судовому засіданні фотоматеріалами, на яких зображено позивачку разом з позивачем, в сукупності з показами свідків та наданими документами підтверджується факт проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в період з 11 червня 2008 року до липня 2013 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково з часу після розірвання відповідачем свого шлюбу.
Суд першої інстанції вказав, що позивач під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з відповідачем набув право власності на спірну квартиру, яка відповідно до статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності. А тому позовні вимоги в частині визнання право власності позивача на 1/2 частку спільного майна підлягають задоволенню. В частині позовних вимог про визнання за відповідачкою права власності на 1/2 частку спільної квартири відмовити у зв`язку із їх безпідставністю.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задоволено частково. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено нове. Визнано за ОСОБА_5, право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2017 року в іншій частині залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Першотравенським міським судом Дніпропетровської області розглядалась цивільна справа № 186/273/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення боргу за договором позики. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року було встановлено, що при зверненні до суду з зазначеним позовом позивач зазначив, що кошти на спірну квартиру він відповідачу позичив. Однак, вказане рішення було скасовано рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2014 року з підстав не доведеності між сторонами договірних відносин та обранням позивачем невірного способу захисту. Позивач та свідки суду зазначали, що стосунки між позивачем та відповідачем розпочались з 2006 року. З 2008 року сторони прийняли рішення проживати разом, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу та придбати житло для спільного проживання. Проживаючи разом вони, вели спільне домашнє господарство, піклуватись один про одного, тобто жили, як чоловік і дружина. Оскільки, позивач на той час проживав у гуртожитку та не мав іншого житла, відповідач регулярно приїздила до нього разом із дитиною та залишалась на кілька днів. Такий дозвіл надавався позивачеві лише за особистим підписом завідуючого гуртожитком. Факт проживання однією сім`єю, але без реєстрації шлюбу підтверджується також і постановою про закриття кримінального провадження від 20 січня 2014 року, яка ніким не оскаржена, наявністю свідків та світлинами. Під час спільного проживання сторін, за власні кошти позивача, була придбана однокімнатна квартира АДРЕСА_1, де вони і мешкали разом, як чоловік та дружина, робили ремонт, вели спільне господарство. Оскільки попередній шлюб відповідачки було розірвано 10 червня 2008 року, що підтверджено Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, колегія суддів вважала, що судом першої інстанції вірно встановлено період проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 11 червня 2008 року по липень 2013 року. До моменту оформлення договору купівлі-продажу квартири позивач та відповідач проживали однією сім`єю, а тому є законні підстави для задоволення позову про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.Позивач під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу разом з позивачкою, набув право власності на спірну квартиру, яка відповідно до статті 61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності.
Апеляційний суд вказав, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за відповідачем права власності на 1/2 частину спірної квартири ухвалене без врахування того, що спірна квартира є об`єктом права спільної сумісної власності та набута сторонами саме під час їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому згідно вимог статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. А тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за відповідачем права власності на 1/2 частину спільної квартири підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог у цій частині.
Аргументи учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутність сімейних відносин підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили. Зокрема, суди не врахували обставин встановлених рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2014 року по справі № 186/273/14-ц, яке було змінено рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, в якому позивач зокрема, зазначав, що з відповідачем не проживав, а кошти за які була придбана спірна квартира він ОСОБА_3 позичив. А також обставин встановлених рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2016 року, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року, в справі № 186/1293/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про повернення безпідставно набутого майна, якими встановлено, що позивач та відповідач проживали окремо та позивач надав відповідачеві грошові кошти на її прохання.
Вказує, що допитані свідки підтвердили те, що сторони проживали окремо, і були тільки друзями. Позивач збирав кошти самостійно без будь-яких домовленостей з відповідачем. Крім цього, суди не врахували заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року повернено касаційну скаргу в частині підписання представником ОСОБА_2, - ОСОБА_6 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 08 листопада 2011 року позивач зняв з особистого рахунку у АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти в сумі 43 872,03 грн, які одразу ж переказав на банківський рахунок відповідачки. Крім того, 08 листопада 2011 року з банківського рахунку у АТ КБ "ПриватБанк" позивач здійснив переказ на банківський рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 15 433 грн. Всього 08 листопада 2011 року позивач переказав на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 59 305 грн.
На підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Мініною С. Я., ОСОБА_3 купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 58 400 грн.
Відповідно до Витягу з реєстру про державну реєстрацію прав № 32194929 від 25 листопада 2011 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 16 листопада 2011 року.
Відповідно до постанови Першотравенського МВ управління МВС України в Дніпропетровській області від 20 січня 2014 року було закрите кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за фактом шахрайства, а саме отримання грошових коштів в розмірі 58 000 грн.
Відповідно до акту ПП "Комунальщик 4" № 1111 від 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 зареєстрований з 04 жовтня 2012 року та проживав до липня 2013 року по АДРЕСА_2, а з 2013 року до теперішнього часу є зареєстрованим, але не проживає за вказаною адресою.