ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 січня 2020 року
справа №1240/2981/18
адміністративне провадження №К/9901/30196/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області
на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у складі судді Шембелян В.С.
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року у складі суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д.
у справі №1240/2981/18
за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія"
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
У вересні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - податковий орган, відповідач 1 у справі), Головного управління ДФС у Луганській області (далі - контролюючий орган, відповідач 2 у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі - Казначейство, відповідач 3 у справі), у якому просило визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Головного управління ДФС у Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в Єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування за період березень - квітень 2015 року в розмірі 6 616 020,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління ДФС у Луганській області на користь позивача узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями березень - квітень 2015 року в розмірі 6 616 020,00 грн.
02 липня 2019 року Луганський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року, позов задовольнив частково, визнав протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за період березень - квітень 2015 року в загальному розмірі 6 616 020,00 грн, стягнув з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд.371, офіс 1-А, код ЄДРПОУ 32292929) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за період: березень - квітень 2015 року в розмірі 6616020,00 грн (шість мільйонів шістсот шістнадцять тисяч сто двадцять гривень).
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом допущена протиправна бездіяльність, оскільки у встановлені строки не подано до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Відтак, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства узгодженої суми бюджетного відшкодування по деклараціям за період березень-квітень 2015 року в сумі 6 616 020,00 грн.
У жовтні 2019 року відповідач 2 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на норми статті 200 Податкового кодексу України та неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Наголошує про невірно обраний спосіб захисту порушених прав позивача.
09 грудня 2019 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2 після усунення недоліків касаційної скарги зазначених в ухвалі цього ж суду від 04 листопада 2019 року, справу № 1240/2981/18 витребував з Луганського окружного адміністративного суду.
13 грудня 2019 року справа № 1240/2981/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
02 січня 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому Казначейство просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстровано в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 32292929), місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-А. На час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області.
Позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на обліку в Офісі великих платників податків ДФС, є платником податку на додану вартість, що визнається сторонами.
20.04.2015 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість (реєстраційний № 9073518900 від 20.04.2015) податкового періоду березня 2015 року, де в рядку 23.2 заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 4199758 грн. Разом із податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
30.04.2015 позивач подав дві уточнюючі податкові декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року (реєстраційний № 9083497324 від 30.04.2015 та реєстраційний № 9126204736 від 17.06.2015) з новим розрахунком суми бюджетного відшкодування в сумі 4 797 893,00 грн, що утворилась у березні 2015 року.
20.05.2015 позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року (реєстраційний № 9101046103 від 20.05.2015), де також заявлено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у розмірі 1818127 грн із поданням заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Задекларовані позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вказані періоди підтверджені шляхом проведення камеральних перевірок СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального ГУ ДФС.
11.05.2016 Товариство звернулося на адресу СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську листом № 130000/100000-0061 щодо термінового повідомлення чи надання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про суму бюджетного відшкодуванню.
Листом від 14.06.2016 № 2688/10/28-05-07 позивача повідомлено про необхідність з`ясування обґрунтованості нарахування сум, сформованих за операціями з платниками, діяльність яких СБУ та Державною казначейською службою України вважається такою, що потребує додаткового дослідження.
Згідно з розпорядження Офісу великих платників ДФС від 08.09.2016 № 47-р позивач переведений на обслуговування до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС.
На запит позивача від 18.01.2017 щодо термінів та порядку повернення узгодженої суми бюджетного відшкодування отримано лист Офісу великих платників податків ДФС від 21.02.2017 №10207/10/28-10-47-08, яким повідомлено Товариство про необхідність проведення документальної перевірки.
Відповідно до витягу з Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету станом на 01.01.2017 суми бюджетного відшкодування за березень 2015 року - 4199,758 грн, за березень 2015 року - 598,135 грн та за квітень 2015 року - 1818,13 грн.
Відтак, сума бюджетного відшкодування Товариству за період березень-квітень 2015 року в загальному розмірі - 6 616 020,00 грн внесено до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, отже, є узгодженою.
Перевіривши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги Суд приходить до висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування судових рішень, виходячи з наступного.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Згідно із пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку № 39.
Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (дія якого з 1 липня 2015 року в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок призупинена на підставі пункту 37 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу) визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин Податкового кодексу України визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.