УХВАЛА
20 грудня2019 року
м. Київ
Справа № 440/1649/19
Провадження № 11-1093апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
перевірила наявність підстав для прийняття до розгляду справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 440/1649/19 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, і
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття належних заходів реагування на лист Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 08 квітня 2019 року за вих. № 01.2-13/2756;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вирішення питання надання ОСОБА_1 грошової компенсації у розмірі 893 760,00 грн на отримання однокімнатної квартири;
- визнати протиправними дії відповідача щодо перенаправлення звернення ОСОБА_1 від 15 жовтня 2018 року для розгляду до Київської районної у м. Полтаві ради;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання роз`яснення порядку оскарження прийнятого рішення у відповіді від 22 квітня 2019 року за вих. № Ф 04.1-11/3016 згідно з вимогами статті 15 Закону України від 02 жовтня 2006 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян";
- зобов`язати відповідача повторно розглянути лист Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації від 08 квітня 2019 року за вих. № 01.2-13/2756 та вжити заходів реагування з урахуванням обставин, встановлених судом;
- зобов`язати виконавчий комітет Полтавської міської ради надати ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 893760,00 грн на отримання однокімнатної квартири.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 травня 2019 року позовні вимоги роз`єднав шляхом виділення у самостійне провадження вимог про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо не вирішення питання надання позивачу грошової компенсації у розмірі 893 760 грн на отримання однокімнатної квартири та зобов`язання відповідача надати грошову компенсацію у розмірі 893 760 грн на отримання однокімнатної квартири.
Полтавський окружний адміністративний суд ухвалою від 08 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що повідомлені позивачем обставини та надані на їх підтвердження письмові докази свідчать про те, що останній звернувся до суду з позовом на захист порушеного, на його думку, житлового права на одержання грошової компенсації для придбання житла, тобто, цей спір виник з майнових відносин приватноправового характеру, а його існування не залежить від здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій. Судами роз`яснено позивачу право звернутись з цим позовом до місцевого загального суду у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2019 року.
З касаційної скарги вбачається, що аргументи скаржника зводяться серед іншого до того, що суди порушили правила предметної юрисдикції під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Скаржник не погоджується з наявністю підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 вересня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття справи до свого розгляду з огляду на таке.
Згідно із частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
На час вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про наявність підстав для прийняття до розгляду цієї справи набрав чинності Закон України від 02 жовтня 2019 року № 142-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення справи" (дата набрання чинності 19 жовтня 2019 року; далі Закон № 142-IX).
Згідно з частиною шостою статті 346 КАС України в редакції цього Закону справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.