П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/572/18
Провадження № 11-932заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
учасників справи:
представників позивача - Ярошенка В. І., Чирви О. В.,
представника відповідача - Білопольської Н. А.,
розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2018 року (судді Стрелець Т. Г., Білоус О. В., Бевзенко В. М., Желтобрюх І. Л., Смокович М. І.),
УСТАНОВИЛА:
17 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2018 року № 353/ко-18, прийняте за результатами кваліфікаційного оцінювання судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді (далі - рішення Комісії, оскаржуване рішення);
- зобов`язати ВККС повторно провести етап кваліфікаційного оцінювання (дослідження досьє та проведення співбесіди стосовно судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що кваліфікаційне оцінювання щодо нього проведено складом членів ВККС, який не мав повноважень його проводити, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1402-VІІІ) є підставою для скасування оскаржуваного рішення Комісії.
Зокрема, позивач вказував на упередженість членів Комісії під час проведення співбесіди, що виявилась у такому. ОСОБА_1 зазначив, що після того, як його запросили до зали співбесіди, та перед тим, як він увійшов, один із членів комісії назвав його прізвище " ОСОБА_1 ", а інший член комісії відповів "розстріляти". За таких обставин позивач переконаний, що члени комісії мали заявити самовідвід, оскільки рішення стосовно нього було прийнято до початку співбесіди, а сама співбесіда була формальністю.
Про упередженість ВККС, на думку ОСОБА_1, також свідчать недостовірні дані, внесені відповідачем до суддівського досьє позивача, зокрема, відомості стосовного місця проживання та роду занять його батька.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 липня 2018 рокув задоволенні позову відмовив.
За висновком Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішення Комісії прийняте відповідно до норм чинного законодавства, містить підстави для його прийняття, а також мотиви, з яких ВККС дійшла висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді, при цьому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням порядку проведення кваліфікаційного оцінювання судді.
Не погодившись із рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати зазначене рішення та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог, оскільки вважає,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 аналогічні доводам його позовної заяви.
Так, позивач вважає, що члени ВККС підлягають самовідводу відповідно до частини першої статті 100 Закону № 1402-VІІІ, оскільки наявні дані про конфлікт інтересів у зв`язку із розмовою, яка відбулася до початку співбесіди, коли один член Комісії сказав "ОСОБА_1", інший йому відповів "розстріляти", а решта членів ВККС були присутні під час такої розмови та ніяк не відреагували. З огляду на зазначене позивач вважає, що рішення Комісії підлягає скасуванню відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ, оскільки склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав права його проводити.
Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд не врахував положення Кодексу суддівської етики та не дав належної оцінки діям членів ВККС, які відповідно до пункту 12 частини другої статті 94 Закону № 1402-VІІІ повинні у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, в тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів.
Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що Комісія не мала права брати до уваги та вносити до суддівського досьє неперевірену інформацію, яка ганьбить його батька.
Вказує, що рішення Комісії, на порушення приписів пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ, не містить мотивів, з яких відповідач дійшов висновку про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді.
Натомість представник ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог апеляційної скарги та, зі свого боку, доводить, що скарга позивача не містить обґрунтувань щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права і незаконності рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2018 року. Вважає, що твердження позивача щодо упередженості членів ВККС є надуманими та не знайшли свого підтвердження під час дослідження відповідних доказів.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та аргументи відзиву представника ВККС, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах наведених в апеляційній скарзі доводів, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Суд першої інстанції встановив таке.
Відповідно до Указу Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Деснянського районного суду міста Києва.
Рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, серед яких - суддя ОСОБА_1
17 квітня 2018 року за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія прийняла оскаржуване рішення про невідповідність судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 займаній посаді. Цим же рішенням Комісія рекомендувала Вищій раді правосуддя (далі - ВРП) розглянути питання про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1
ОСОБА_1 склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 78,75 бала. За результатами практичного завдання він набрав 81 бал. Загальна сума балів за результатами першого етапу ("Іспит") становила 159,75 бала.
Рішенням ВККС від 16 березня 2018 року № 5/зп-18 суддю ОСОБА_1 допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
17 квітня 2018 року Комісією проведено співбесіду із позивачем, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли в результаті дослідження досьє кандидата.
17 квітня 2018 року Громадська рада доброчесності подала до Комісії висновок про невідповідність судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Оскільки цей висновок не підписаний всіма членами Громадської ради доброчесності, які брали участь в його ухваленні, тому відповідно до пункту 4.10 розділу IV Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент ВККС), Комісія не прийняла його до розгляду.
За критерієм компетентності (професійної та соціальної) позивач набрав 394,75 бала, за критерієм професійної етики - 121 бал, за критерієм доброчесності - 140 балів.
За результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 набрав 655,75 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Таким чином, ВККС дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді та вирішила:
- визначити, що суддя Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання судів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 655,75 бала;
- визнати суддю Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Деснянського районного суду міста Києва ОСОБА_1
Рішення Комісії підписане її членами, які входили до складу колегії, що розглядала питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Надаючи оцінку викладеним у скарзі та відзиві на неї доводам учасників справи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.
За правилами частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Двома ключовими вимогами до будь-якої судової системи має бути відправлення правосуддя на найвищому рівні та належна відповідальність в демократичному суспільстві. Будь-яка форма оцінювання суддів має відповідати цим вимогам (пункт 23 Висновку №17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та повагу до незалежності судової влади (Страсбург, 24 жовтня 2014 р.)). Всі процедури оцінювання повинні проводитись з метою підтримання та вдосконалення якості роботи суддів і, як наслідок, всієї судової системи (пункт 24 цього Висновку).