П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/194/19
Провадження № 11-534заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В.,Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М.,Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2019 року (суддя Берназюк Я. О.) у справі№ 9901/194/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправними і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВРП, у якому просив:
- визнати протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, прийняте за скаргою ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду;
- зобов`язати ВРП розглянути питання і внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що у 2018 році він взяв участь у конкурсі на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення згідно зі статтею 81 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII). Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі - ВККС, Комісія) рішенням від 06 березня 2019 року № 28/зп-19 затвердила рейтинг кандидатів на зайняття 23 вакантних посад суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, у якому ОСОБА_1 зайняв 19 позицію. Рішенням Комісії від 06 березня 2019 року № 637/вс-19 була внесена рекомендація ВРП щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Проте ВРП рішенням від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, мотивуючи це тим, що до ВРП 16 серпня 2018 року надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 У скарзі зазначалося, що 02 березня 2018 року суддя ОСОБА_1 на замовлення фізичних осіб склав "Експертний висновок ОСОБА_1 " для Високого суду Британських Віргінських Островів, у якому на порушення вимог Закону № 1402-VIII, Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Кодексу суддівської етики публічно піддав сумніву судові рішення, які набрали законної сили, а саме: рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 вересня 2015 року, рішення Подільського районного суду міста Києва від 08 травня 2017 року, ухвали суду касаційної інстанції. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 . Водночас дисциплінарний орган ВРП установив, що вказані дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, зокрема пункту 12 Кодексу суддівської етики. Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями ВРП та її дисциплінарного органу, позивач указав, що вказаний висновок було складено ним не як суддею суду першої інстанції, а в контексті наукового узагальнення, за результатами наукових напрацювань автора в межах загального дослідження особливостей застосування міжнародних стандартів у галузі прав людини на національному рівні. На переконання ОСОБА_1, зазначені дії не суперечать нормам суддівської етики та не завдають шкоди авторитету судової влади. Водночас як рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, яким було встановлено порушення позивачем правил суддівської етики, так і рішення ВРП про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення його на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду становлять втручання у його свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).До того ж наведені обставини були предметом розгляду ВККС, досліджувалися на співбесіді, що вплинуло на виставлений бал та знайшло своє відображення у протоколі засідання Комісії, а відтак відповідно до статті 37 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) ці відомості не могли бути підставою для ухвалення ВРП рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
3. Ураховуючи, що мотиви, викладені у рішенні Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 покладено в основу рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, позивач вважає, що ефективним способом захисту його прав є спільне оскарження вказаних рішень у судовому порядку, оскільки вони охоплюють правовідносини, які пов`язані між собою і які за своєю правовою природою не можуть бути досліджені окремо одні від одних.
Короткий зміст судових рішень суду попередньої інстанції
4. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зобов`язання ВРП розглянути питання і внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
5. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13 травня 2019 року відмовив у відкритті провадження у справі в частині позовної вимоги про визнання протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, прийнятого за скаргою ОСОБА_2 від 16 серпня 2018 року № А-4914/0/7-18, яким було відмовлено у притягненні судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
6. Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог мотивована тим, що оскаржуване рішення Дисциплінарної палати ВРП не може бути самостійним предметом судового розгляду.
7. За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в оскаржуваній ухвалі, рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19може бути оскаржене виключно до ВРП за нормами частини четвертої статті 35 Закону № 1798-VIII.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
8. Не погодившись із ухвалою про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначив, що він просив у позовній заяві об`єднати кілька позовних вимог, оскільки оскаржувані рішення відповідача є взаємопов`язаними між собою, охоплюють правовідносини, які пов`язані між собою і які за своєю правовою природою не можуть бути досліджені окремо одні від одних, а тому ефективним способом захисту його прав є оскарження вказаних рішень у судовому порядку. На думку позивача, також на необхідність спільного розгляду порушених ним питань вказує й та обставина, що ВРП (орган, до якого може бути оскаржено рішення Дисциплінарної палати) своїм рішенням від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 по суті визнала законними висновки її Першої Дисциплінарної палати, викладені в рішенні від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19, що потребує спільної судової перевірки оскаржуваних рішень.
9. Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що відповідно до положень частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII ВРП за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати має право змінити рішення Дисциплінарної палати лише в частині виду дисциплінарного стягнення, а не в частині мотивів. На переконання позивача, зміна рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, яким відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлених у цьому рішенні фактів не входить до переліку рішень, які ВРП може прийняти за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати. З огляду на це відмова у відкритті провадження в частині позовної вимоги про визнання протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 фактично позбавляє позивача права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, закріпленого в статті 55 Конституції України, права на ефективний засіб юридичного захисту, передбаченого статтею 13 Конвенції, та права на доступ до правосуддя, закріпленого в статті 6 Конвенції.
10. На підставі викладеного скаржникпросить скасувати ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2019 рокупро відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимогта направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
11. На час розгляду справи відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надіслав.
Рух апеляційної скарги
12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 липня 2019 року відкрила апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою від 19 серпня 2019 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та зважаючи на відсутність необхідності виклику учасників сторін для надання пояснень з огляду на обставини справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається
13. Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
15. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
16. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
17. Разом із цим Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").