П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-427сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Золотнікова О. С.,
суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Сороки Л. П.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_2 ,
представник Вищої ради правосуддя - Склярук Ю. В.,
розглянула в судовому засіданнів режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18, та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст вимог скарги та її обґрунтування
1. 22 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою на рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 про відмову у притягненні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності".
2. На обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначив, що Перша Дисциплінарна палати ВРП, з якою погодилася й ВРП, у мотивувальній частині рішення дійшла висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку, проте відмовила у притягненні до відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення судді до відповідальності. На думку скаржника, таке обґрунтування не відповідає дійсності й може дискредитувати авторитет та репутацію його як судді.
3. Скаржник вказав, що ВРП та її дисциплінарний орган не перевірили всіх обставин дисциплінарної справи та дійшли висновків про наявність порушень у діях судді, а також фактично здійснили спробу переглянути судове рішення та оцінити його законність, вказуючи на необґрунтованість висновку суду під час постановлення ухвал про забезпечення позову від 18 лютого та 22 травня 2015 року, що належить виключно до компетенції судів вищих інстанцій, а не органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів.
4. ОСОБА_2 також зазначив, що твердження ВРП про те, що аргументи, наведені в ухвалах про забезпечення позову, є довільними, спростовуються не лише обставинами справи, але й остаточним результатом розгляду справи, доводами нинішнього керівництва Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (далі - Сільрада) та доводами судів апеляційної інстанції, які не встановили жодних порушень, за які суддю можна притягнути до відповідальності.
5. На думку скаржника, викладені членами Першої Дисциплінарної палати ВРП висновки не можуть підпадати під дію підпункту "г" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) та бути самостійною й достатньою підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки суперечать частині другій вказаної статті, а саме скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалене внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов`язків.
6. Крім того, Перша Дисциплінарна палата ВРП не мала права встановлювати вину чи невинуватість судді у мотивувальній частині рішення саме у зв`язку із закінченням строку, протягом якого суддю може бути притягнуто до відповідальності.
7. Такі доводи скаржника є, на його думку, підставою для скасування рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 про залишення без змін рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.
Позиція учасників справи
8. 23 липня 2019 року ВРП подала до Великої Палати Верховного Суду відзив на скаргу, у якому вказала, що оскаржуване рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19 прийнято повноважним складом та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, підстави та мотиви прийняття такого рішення наведені безпосередньо у його тексті.
9. ВРП також зазначила, що не втручалась у суть постановлених судових рішень, не переглядала рішення суду, а лише встановила факт порушення суддею норм матеріального та процесуального права, а також те, що вжиті суддею ОСОБА_2. заходи забезпечення позову жодним чином не були пов`язані із виконанням обов`язку щодо здійснення правосуддя на засадах верховенства права для того, щоб забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також є такими, що порушують засади гарантії незалежності місцевого самоврядування та обов`язок суду діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Крім того, Першою Дисциплінарною палатою ВРП відмовлено у притягненні судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та вид дисциплінарного стягнення стосовно судді не обирався, тому доводи позивача щодо неврахування дисциплінарним органом і ВРП принципів пропорційності є безпідставними.
11. У зв`язку з викладеним ВРП просить відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2
12. У відповіді на відзив ОСОБА_2 послався на те, що ВРП без належного обґрунтування стверджує, що відповідні дії судді слід кваліфікувати як вчинення істотного дисциплінарного порушення, що є несумісним зі статусом судді. При цьому ВРП, на думку скаржника, без жодної мотивації дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2. порушив норми матеріального та процесуального права, не зазначивши у відзиві, які саме. Дії судді ОСОБА_2. не тільки не призвели до негативних наслідків, а навпаки, мали позитивні наслідки, оскільки були скасовані всі рішення проти позивача у справі № 495/1158/15-а та задоволені всі його вимоги. Скаржник вважає, що суддя не повинен бути покараний за можливі процесуальні порушення за умови прийняття правильного по суті рішення. Крім того, ОСОБА_2 просить застосувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а саме рішення "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", у пункті 51 якого йдеться про те, що у разі закриття провадження у справі суд не встановлює вину порушника, а у випадку непогодження з практикою ЄСПЛ, звернути увагу на пропорційність покарання судді його фактичним діям.
Рух скарги
13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 06 травня 2019 року відкрила провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення ВРП від 21 лютого 2019 року № 526/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.
14. Суддя-доповідач Великої Палати Верховного Суду ухвалою від 03 червня 2019 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на підставі положень частини третьої статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
15. У судовому засіданні в режимі відеоконференції 21 листопада 2019 року ОСОБА_2 скаргу підтримав, просив її задовольнити з викладених у ній підстав.
16. Представник ВРП просив у задоволенні скарги відмовити.
Обставини, установлені матеріалами справи
17. Указом Президента України від 20 липня 2007 року № 655/2007 "Про призначення суддів" ОСОБА_2. призначено на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
18. Постановою Верховної Ради України від 07 червня 2012 року № 4920-VI "Про обрання судді" ОСОБА_2. обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
19. 02 червня 2015 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) надійшла скарга голови Сільради Козубенка В. О. на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., у якій зазначалося про істотне порушення суддею норм процесуального права під час здійснення правосуддя у справі № 495/1158/15-а та постановлення ухвал суду від 18 лютого та 22 травня 2015 року, що призвело до втручання в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування. У зв`язку із цим у скарзі ставилося питання про притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
20. Протоколом автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРП вказану скаргу передано члену ВРП Маловацькому О. В. для проведення перевірки.
21. За результатами попередньої перевірки відомостей, викладених у скарзі голови Сільради, щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2., член ВРП Маловацький О. В. склав висновок від 06 лютого 2018 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_2.
22. Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалою від 19 лютого 2018 року № 518/1дп/15-18 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2.
23. Рішенням від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18 Перша Дисциплінарна палата ВРП відмовила у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2, дисциплінарне провадження припинила.
24. Під час розгляду дисциплінарної справи Перша Дисциплінарна палата ВРП установила, що 18 лютого 2015 року Виробничо-комерційна фірма "Проксіма" (далі - ВКФ "Проксіма") звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Сільради, відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про скасування рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI.
25. Також у матеріалах справи міститься заява ВКФ "Проксіма" про забезпечення позову без відмітки суду про її надходження, датована 17 лютого 2015 року, подання якої позивач мотивував необґрунтованим (без його повідомлення) підвищенням плати за землю та розірванням договорів оренди земельної ділянки зі спробами відповідача передати її у користування іншим особам, а також існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
26. Ухвалою від 18 лютого 2015 року суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. відкрив провадження у справі № 495/1158/15-а та призначив її до розгляду на 11 березня 2015 року.
27. Цього ж дня суддя ОСОБА_2. постановив ухвалу про забезпечення позову у вказаній справі, у якій зазначив, що 18 лютого 2015 року ВКФ "Проксіма" надала до суду заяву про забезпечення позову, вказавши, що у зв`язку з необґрунтованим підвищенням плати за землю, законність якої позивач оскаржує в судовому порядку, плата за землю сплачується ВКФ "Проксіма" за попередніми розрахунками, що може спричинити розірвання договорів оренди земельних ділянок (договір оренди земельної ділянки із земель Сільради загальною площею 80,00 га від 28 грудня 2001 року; договір оренди земельної ділянки із земель водного фонду Сільради від 28 грудня 2001 року загальною площею 78,0337 га, укладені між Сільрадою і ВКФ "Проксіма") в односторонньому порядку з підстав невиконання умов договору оренди. У зв`язку з наведеним існує загроза передачі вказаних земельних ділянок іншим особам, у зв`язку із чим ВКФ "Проксіма" просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді заборони Сільраді приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га), розташованої на землях Сільради в районі сіл Приморське - Вільне; земельної ділянки загальною площею 80,00 га (у тому числі прибережно-захисної смуги - 80 га, з них - 7,8 га піски), розташованої на землях Сільради вздовж берегу Будацького лиману біля сіл Чабанівка - Косівка - Попаздра - Приморське - Курортне, іншим особам до розгляду адміністративної справи по суті.
28. Висновок про необхідність забезпечення позову суддя ОСОБА_2. обґрунтував пов`язаністю заходів забезпечення позову з його предметом, співмірністю таких заходів заявленим позовним вимогам й відповідністю виду забезпечення позову позовним вимогам.
29. Вказаною ухвалою суддя ОСОБА_2. заборонив Сільраді приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га), розташованої на землях Сільради в районі сіл Приморське - Вільне; земельної ділянки загальною площею 80,00 га (у тому числі прибережно-захисна смуга - 80 га, з них - 7,8 га піски), розташованої на землях Сільради вздовж берега Будацького лиману біля сіл Чабанівка - Косівка - Попаздра - Приморське - Курортне, іншим особам до прийняття рішення у справі.
30. Після цього до матеріалів справи долучено копію ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 10 липня 2014 року у справі № 916/455/14 про повернення апеляційної скарги, у якій йшлося, зокрема, про те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19 березня 2014 року позов Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Сільради було задоволено: внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 28 грудня 2001 року № б/н, доповнено розділ І "Предмет договору" вказаного договору оренди земельної ділянки пунктом 1.3 такого змісту: "1.3. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 4 979 082,24 грн (чотири мільйони дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч вісімдесят дві гривні двадцять чотири копійки)"; викладено пункт 2.5 цього договору оренди земельної ділянки в такій редакції: "Сума орендної плати розрахована у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 398 326,58 грн на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі"; стягнуто з ВКФ "Проксіма" на користь Державного бюджету України 1 218 грн судового збору.
31. У судовому засіданні 25 березня 2015 року брали участь представник позивача, представники відповідачів та прокурор. За результатами судового розгляду суддя ОСОБА_2. постановив ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до положень статей 99, 100 КАС України у зв`язку із закінченням строку звернення до суду.
32. 26 березня 2015 року суддя ОСОБА_2., розглянувши заяву Сільради про скасування заходів забезпечення позову, постановив ухвалу, якою скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 18 лютого 2015 року у справі № 495/1158/15-а.
33. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року скасовано ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. від 18 лютого 2015 року та постановлено нову, якою у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.
34. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції від 18 лютого 2015 року у справі № 495/1158/15-а, Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що, вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, однак такий висновок суду є передчасним і помилковим у зв`язку з відсутністю вагомих та переконливих доказів наявності вказаних обставин, на які посилається суд першої інстанції, а також у зв`язку з відсутністю обґрунтування щодо того, яким чином захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення остаточного рішення по суті у цій адміністративній справі відсутня. Крім того, позивачем не було надано суду, а безпосередньо у клопотанні не зазначено жодних належних доказів на підтвердження існування передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову немає.
35. 28 квітня 2015 року Одеський апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу ВКФ "Проксіма", скасував ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 березня 2015 року та постановив нову ухвалу, якою матеріали за адміністративним позовом ВКФ "Проксіма" до Сільради, відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області про скасування рішення направив до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області для продовження розгляду. Вказана ухвала суду мотивована тим, що ВКФ "Проксіма" 18 лютого 2015 року подала позовну заяву, якою оскаржуються рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки та витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 862 та № 863, про які стало відомо позивачу у грудні 2014 року.
36. 12 травня 2015 року ВКФ "Проксіма" подало до суду доповнення до адміністративного позову, а 22 травня 2015 року - заяву про забезпечення позову, обґрунтовану підвищенням плати за землю без його повідомлення та розірванням договорів оренди земельної ділянки зі спробами відповідача передати її у користування іншим особам, допущенням працівниками відповідача дій щодо знищення майна ВКФ "Проксіма", яке знаходиться на спірній земельній ділянці, існуванням очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача.
37. 22 травня 2015 року суддя ОСОБА_2. розглянув подану ВКФ "Проксіма" заяву про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а та постановив ухвалу про її задоволення.
38. Задовольняючи вказану заяву, суддя ОСОБА_2. дійшов висновку, що заходи забезпечення позову, пов`язані з предметом позову, є співмірними заявленим позовним вимогам, відповідають виду забезпечення позову та позовним вимогам, а також у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті існує реальна загроза передачі спірних земельних ділянок іншим особам та знищення майна позивача, яке розташоване на спірних земельних ділянках.
39. Вказаною ухвалою судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року заборонено органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі вказаних земельних ділянок іншим особам до прийняття рішення у справі та заборонено всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ "Проксіма", яке розташоване на цих земельних ділянках; ухвалено допустити охоронну компанію для охорони майна ВКФ "Проксіма" на вказані земельні ділянки (земельна ділянка загальною площею 78,0337 га (у тому числі поверхня води ставка - 57,7071 га, прибережно-захисна смуга - 20,3266 га) та земельна ділянка загальною площею 80,0 га (у тому числі прибережно-захисна смуга - 80 га, з них - 7,8 га піски).
40. У зв`язку із повторним забезпеченням суддею ОСОБА_2 . позову у справі № 495/1158/15-а без повідомлення сторін у справі та після скасування попередньої ухвали про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року Одеським апеляційним адміністративним судом, що викликало сумнів у об`єктивності та неупередженості судді, заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора 15 червня 2015 року подав до суду заяву про відвід судді ОСОБА_2.
41. Ухвалою від 07 липня 2015 року (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою від 08 липня 2015 року про виправлення описки) суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. відмовив у задоволенні заяви заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора про відвід судді.
42. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року ухвалу судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року про забезпечення позову скасовано. Суд апеляційної інстанції вказав, що в ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом заборони органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження та передачі спірних земельних ділянок іншим особам до прийняття рішення у справі, а також шляхом заборони всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ "Проксіма", яке розташоване на цих земельних ділянках, не відповідає заявленим у справі вимогам позивача, що виключає можливість задоволення клопотання ВКФ "Проксіма" про забезпечення позову.
43. У подальшому до матеріалів справи було долучено подані Сільрадою 02 червня 2015 року до ВККС документи (скаргу) на неправомірну поведінку судді ОСОБА_2. та заяву про вчинення злочину від 02 червня 2015 року.
44. Ухвалою від 11 серпня 2015 року суддя ОСОБА_2. відмовив у задоволенні заяви голови Сільради про відвід судді та заявив самовідвід, пославшись на те, що з огляду на практику ЄСПЛ недоцільно вести розгляд справи судом, склад якого викликає недовіру у представника Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури та Сільради, оскільки така недовіра перешкоджає розгляду справи, відсутня можливість її розгляду. Крім того, подальший розгляд справи судом у цьому складі може призвести до посилення недовіри до суду, оскільки у певних учасників процесу до цього складу суду склалось суб`єктивне ставлення, яке перешкоджає встановленню істини у справі.
45. Суддя ОСОБА_2. постановив окрему ухвалу від 11 серпня 2015 року про надіслання ухвали Білгород-Дністровському міжрайонному прокурору Одеської області для проведення перевірки та надання оцінки діям представників Сільради в особі Козубенка В. О., Гуцол Є. В. щодо вчинення ними тиску на суд під час судового розгляду справи.
46. За результатами розгляду цієї справи адміністративний позов ВКФ "Проксіма" задоволено Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області під головуванням судді Заверюхи В. О. (постанова від 15 січня 2016 року). Рішення набрало законної сили.
47. Оцінюючи дії судді ОСОБА_2., Перша Дисциплінарна палата ВРП виходила з того, що:
- вирішення клопотань про забезпечення адміністративного позову було здійснено без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, однак таке рішення суду жодним чином не мотивоване. При цьому після скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_2. про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року суддя знову без повідомлення сторін 22 травня 2015 року розглянув подане позивачем у справі № 495/1158/15-а клопотання про забезпечення позову та постановив ухвалу про його задоволення, не навівши в ній жодних обґрунтувань;
- ухвалою судді ОСОБА_2. від 22 травня 2015 року, яку постановлено після скасування судом апеляційної інстанції попередньої ухвали про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року, суддя заборонив органам державної влади та місцевого самоврядування приймати рішення та вчиняти дії щодо розпорядження чи передачі земельної ділянки, всім особам приватного та публічного права вчиняти будь-які дії щодо майна ВКФ "Проксіма", яке розташоване на земельній ділянці, допустив на земельну ділянку охоронну компанію для охорони майна ВКФ "Проксіма". При цьому, постановивши ухвали від 18 лютого та 22 травня 2015 року про забезпечення позову у відповідний спосіб, суддя ОСОБА_2. не врахував, що позовні вимоги стосувалися виключно оскарження рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, визнання нечинною нормативно-грошової оцінки земельних ділянок, яку було покладено в основу рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, та визнання нечинними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 862, 863;
- ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову не містять жодного обґрунтування існування обставин, про які йдеться у частині першій статті 117 КАС України.
48. Крім цього, Перша Дисциплінарна палата ВРП, розглянувши пояснення судді, дійшла таких висновків:
- пояснення судді про те, що на момент звернення Сільради до ВККС зі скаргою на його дії (02 червня 2015 року) заходи забезпечення позову було скасовано ухвалою суду від 26 березня 2015 року не відповідають дійсності, оскільки на той момент вже діяли заходи, вжиті ухвалою від 22 травня 2015 року. При цьому слід звернути увагу, що ухвала від 26 березня 2015 року була постановлена виключно у зв`язку із тим, що 25 березня 2015 року суд залишив без розгляду адміністративний позов;
- суддя вказав, що обставини, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та існування небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, були встановлені під час судового розгляду справи. Водночас такі пояснення судді ОСОБА_2. не підтверджені матеріалами справи, оскільки вони не містять фактичних даних про наявність відповідних обставин. Більше того, до заявлення суддею ОСОБА_2. самовідводу (у період з 18 лютого до 11 серпня 2015 року) ним було проведено всього два судових засідання з розгляду справи, за результатами проведення одного з яких 25 березня 2015 року позов залишено без розгляду, а під час іншого, 07 липня 2015 року, вирішувалось питання про відвід та про залучення до участі у справі третьої особи. Зазначене підтверджується звукозаписом судового засідання від 25 березня 2015 року;
- на момент вирішення суддею ОСОБА_2. питань про забезпечення позову у справі були відсутні будь-які документи, а у відповідних заявах - посилання на конкретні фактичні дані, якими б підтверджувалось, що Сільрадою вчиняються дії з метою відчуження спірної земельної ділянки іншим особам;
- дії судді під час постановлення ухвал від 18 лютого та 22 травня 2015 року не можна оцінювати у світлі того, що в подальшому позов судом було задоволено та що рішеннями господарських судів першої та апеляційної інстанцій за результатами апеляційного розгляду, розгляду за нововиявленими обставинами чи в порядку повороту виконання рішення ухвалювались рішення на користь ВКФ "Проксіма", оскільки всі ці рішення були прийняті судами тоді, коли справа № 495/1158/15-а вже не перебувала у провадженні судді ОСОБА_2.
49. За висновком дисциплінарного органу, ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову у справі № 495/1158/15-а від 18 лютого та 22 травня 2015 року не містять жодного обґрунтування існування реальної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі або того, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
50. При цьому, незважаючи на те, що на необґрунтованість вжиття заходів забезпечення позову у цій справі суддею ОСОБА_2. вказував Одеський апеляційний адміністративний суд, за результатами дисциплінарного провадження Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку про наявність обставин, які вказують на те, що відповідні ухвали суддею ОСОБА_2. було постановлено внаслідок умисного порушення норм права.
51. Перша Дисциплінарна палата ВРП також зазначила, що вирішення відповідних клопотань було здійснено без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, однак таке рішення суду жодним чином не мотивовано. При цьому після скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді ОСОБА_2. про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року суддя знову без повідомлення сторін 22 травня 2015 року розглянув подане позивачем у цій справі клопотання про забезпечення позову та постановив ухвалу про його задоволення, не навівши в ній жодних обґрунтувань.
52. Дисциплінарний орган ВРП дійшов висновків, що дії судді ОСОБА_2., крім того, що їх вчинено із грубим порушенням вимог процесуального закону, вказують на їх свавільність. Суддя ОСОБА_2. вийшов за межі позовних вимог, які стосувалися виключно оскарження рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, визнання нечинною нормативно-грошової оцінки зeмeльниx ділянок, яку покладено в основу прийняття рішення Сільради від 24 грудня 2013 року № 661-VI, та визнання нечинними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15 січня 2014 року № 862, 863.
53. Відтак, за висновком Першої Дисциплінарної палати ВРП, допущені суддею порушення не дають підстав для висновку про наявність у діях судді ОСОБА_2. добросовісної помилки. Постановлення суддею ОСОБА_2. ухвали про забезпечення позову від 18 лютого 2015 року у справі № 495/1158/15-а, а у подальшому - 22 травня 2015 року щодо вжиття відповідних заходів у встановлений в ухвалі спосіб є проявом суддівського свавілля. Більше того, з урахуванням пояснень судді про те, що відповідні рішення ухвалено з метою захисту майнових прав позивача, такі дії судді мали певну спрямованість. Суддя ОСОБА_2. з перевищенням наданих законом повноважень діяв в інтересах позивача у справі, тобто мав місце умисел судді, реалізований шляхом ухвалення в інтересах певної особи рішень про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, не передбачений законом.
54. Ураховуючи зазначене, Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя ОСОБА_2. під час розгляду справи № 495/1158/15-а не зазначив мотивів постановлення ухвал від 18 лютого та 22 травня 2015 року, необґрунтовано постановив ці ухвали без повідомлення позивача та інших осіб, які беруть участь у справі, чим порушив вимоги статей 117, 118, 165 КАС України, й забезпечив адміністративний позов у спосіб, який не передбачений процесуальним законом, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та статей 5, 117 КАС України.
55. Отже, Перша Дисциплінарна палата ВРП кваліфікувала дії судді ОСОБА_2 як вчинення істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
56. Разом із цим Перша Дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що під час вирішення питання щодо можливості притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності застосуванню підлягають положення Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VI) у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII), що діяв на момент постановлення суддею ОСОБА_2. ухвали від 22 травня 2015 року, в тому числі й як такі, що пом`якшують відповідальність за дії, допущені суддею під час постановлення ухвали від 18 лютого 2015 року, відтак трирічний строк притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності станом на 09 листопада 2018 року закінчився.
57. 19 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ВРП зі скаргою на рішення її Першої Дисциплінарної палати від 09 листопада 2018 року № 3444/1дп/15-18.