Постанова
Іменем України
10 січня 2020 року
м. Київ
справа № 565/699/16-ц
провадження № 61-20458св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року в складі судді Демчини Т. Ю. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Григоренка М. П., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Позов мотивовано тим, що 18 квітня 2014 року між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого
ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, ОСОБА_3 у власність грошові кошти в сумі 50 697,00 грн, що еквівалентно 4 300,00 доларі США, зі строком виплати боргу наступним чином: рівними частинами щомісяця гроші в сумі по 7 242,43 грн (614,29 доларів США) в строк з 25 травня 2014 року
по 25 жовтня 2014 року; гроші в сумі 7 242,42 грн (614,26 доларів США)
до 25 листопада 2014 року. Належним чином відповідачі вказане зобов`язання не виконували, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 135 465,34 грн, яка рішенням Апеляційного суду Рівненської області
від 08 квітня 2016 року була стягнута у солідарному порядку із
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 . Вважав, що оскільки грошове зобов`язання не виконано, тому він у відповідності до вимог договору має підстави вимагати з відповідачів стягнення 30 % річних за період з 07 січня 2015 року по 10 травня 2016 року, який не охоплений вказаним рішенням суду.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 30 % річних відповідно до умов договору позики від 18 квітня 2014 року за інший, не охоплений судовим рішенням період з 07 січня 2015 року по 10 травня 2016 року, в сумі 38 504,48 грн.
У травні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним.
Позов мотивовано тим, що укладений 18 квітня 2014 року між сторонами договір є фіктивним та таким, що не мав на меті створення правових наслідків. Підписуючи оскаржуваний договір позики, сторони фактично не мали наміру передавати та отримувати будь-які кошти, а насправді наміри та цілі сторін були спрямовані на уникнення додаткових витрат, пов`язаних зі сплатою податків з операцій купівлі-продажу автомобіля, придбаного у той день подружжям ОСОБА_2 у ОСОБА_1 у розстрочку.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд визнати договір позики від 18 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, фіктивним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 38 503,98 грн заборгованість за договором позики.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено у зв`язку із безпідставністю.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні належні та допустимі докази фіктивності, укладеного між сторонами договору позики. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошового зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики, а також ураховуючи те, що рішення суду, яким стягнуто з відповідачів на користь позивача суму боргу та суми, встановлені статтею 625 ЦК України не виконано, та термін стягнених таким рішенням процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання не охоплений таким рішенням, вимоги ОСОБА_1 про необхідність застосування положень частини другої статті 625 ЦК України є обґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, перевірив розрахунок 30 % річних на прострочене грошове зобов`язання, законно та обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення первісного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати указані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволенні зустрічного позову, поданого ними.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилались на те, що в учасників правочину були відсутні наміри створити юридичні наслідки оскаржуваного правочину. Також посилались на те, що до спірних правовідносин не застосовуються норми статті 625 ЦК України. Вважали, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином надані докази у їх сукупності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 25 червня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано із Кузнецовського міського суду Рівненської області зазначену цивільну справу та зупинено виконання Кузнецовського міського суду Рівненської області від 26 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
У липні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, у якому заявник посилався на те, що касаційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, надано належну оцінку всім доказам, поясненням та запереченням, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 08 квітня 2016 року в цивільній справі № 565/53/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 135 465,34 грн заборгованості за договором позики. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про оспорювання договору позики та визнання його удаваним відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Рівненської області від 08 квітня 2016 року - без змін.
Під час розгляду вказаної справи було встановлено, що 18 квітня 2014 року ОСОБА_1, як позикодавець, а також ОСОБА_2, ОСОБА_3, як позичальники, підписали письмовий договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передав позичальникам у власність грошову суму в розмірі 50 697,00 грн, що еквівалентно 4 300,00 доларів США, яку позичальники зобов`язались повертати рівними частинами щомісяця в сумі по 7 242,43 грн (614,29 доларів США), у період з 25 травня 2014 року
по 25 жовтня 2014 року, та у розмірі 7 242,42 грн (614,26 доларів США)
до 25 листопада 2014 року.
Згідно із розпискою, підписаною ОСОБА_2 та ОСОБА_3
18 квітня 2014 року, в цей день ними отримано від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50 697,00 грн, що еквівалентно 4 300,00 доларів США на день укладення договору, на його підставі та згідно з його умовами.
У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказаного зобов`язання, станом на 17 березня 2015 року, виникла заборгованість в сумі 135 465,34 грн, яка складалася із: 95 675,00 грн - суми основного боргу, 11 087,84 грн - відсотків, нарахованих за період
з 26 травня 2014 року по 06 січня 2015 року, та 28 702,50 грн - штрафу.
Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України, 2004 року, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.