Постанова
Іменем України
08 січня 2020 року
м. Київ
справа № 752/6096/14-ц
провадження № 61-32837св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Запоріжзв`язоксервіс",
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Запоріжзв`язоксервіс", яка підписана представником Гнідим Олексієм Володимировичем, на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Панченка М. М., Музичко С. Г., Рейнарт І. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс", треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 20 березня 2001 року ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс", а на день звільнення, 13 лютого 2014 року, обіймала посаду виконавчого директора цього підприємства.
10 квітня 2014 року ОСОБА_1 отримала трудову книжку, згідно запису в якій, вона 13 лютого 2014 року звільнена з займаної посади за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП. Позивач вважає зазначене звільнення безпідставним.
ОСОБА_1 посилалася на те, що, при виданні наказу про її звільнення із роботи за прогул без поважних причин, відповідач не отримав від позивача пояснень щодо причин її відсутності на робочому місці, не повідомив працівника під розписку про накладене стягнення, не видав належним чином оформлену трудову книжку і не провів з позивачем розрахунок при звільненні в день звільнення, не вручив копію наказу про звільнення.
Відповідачем неправильно була обрана підстава для звільнення з 05 лютого 2014 року, оскільки з другої половини робочого дня 05 лютого 2014 року вона не мала можливості виконувати свої службові обов`язки, у зв`язку з тим, що приблизно з 14 00 год. до 19 00год. цього ж дня невідомі особи здійснили напад на неї, тримали її у невідомому підвальному приміщенні, били, знущалися, вимагали значну суму грошей, погрожували вбивством позивачу та її дітям. 06 лютого 2014 року позивач повідомила голову наглядової ради ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" ОСОБА_2 про її викрадення та необхідність терміново покинути м. Запоріжжя через наявну небезпеку для життя її та дітей, погодила з ним від`їзд та звільнення, надавши останньому заяву на відпустку без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та дві заяви на звільнення за згодою сторін і за власним бажанням.
ОСОБА_1 зазначала, що з 06 лютого 2014 року вона була вимушена переховуватись у різних містах України без засобів зв`язку і тільки на початку квітня 2014 року у неї з`явилася можливість звернутися до відповідача з приводу її звільнення. 10 квітня 2014 року дочка позивача, діючи на підставі довіреності, звернулася до відповідача з приводу отримання трудової книжки позивача та здійснення розрахунку. Однак, під час видачі трудової книжки представника позивача було повідомлено, що ОСОБА_1 звільнено за прогул, а у проведенні розрахунку було відмовлено, копію наказу про звільнення не вручено.
Позивач стверджувала, що напад на неї невстановлених осіб та безпосередня загроза її життю, а також життю її дітей, а також повідомлення нею ж ОСОБА_2, який є власником та фактичним керівником підприємства, про причини її від`їзду з місця проживання, належить розцінювати, як поважну причину відсутності на роботі.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
визнати звільнення з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП незаконним та поновити її на посаді виконавчого директора ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс";
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2014 року по 02 грудня 2016 року в розмірі 138 800 грн;
стягнути з відповідача на свою користь посадовий оклад за лютий 2014 року та грошову компенсацію за невикористані відпустки у розмірі 46 590,87 грн;
стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 30 000 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року у складі судді: Мирошниченко О. В., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 травня 2015 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Котули Л. Г., Слюсар Т. А., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження поважних причин відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 05 лютого, а також 06 та 07 лютого 2014 року. Тому суди зробили висновок про проведення процедури звільнення ОСОБА_1 із дотриманням вимог, встановлених законодавством про працю, і порушення трудових прав позивача відсутні.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 листопада 2015 року у складі колегії суддів: Червинської М. Є., Коротуна В. М., Мазур Л. М., Писаної Т. О., Юровської Г. В., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 06 травня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що позивач вказувала, що вона не мала можливості виконувати трудові обов`язки у зв`язку з нападом на неї та викраденням, що підтверджується зареєстрованим 05 лютого 2014 року кримінальним провадженням та не може розцінюватись прогулом без поважних причин; при цьому згідно відповіді старшого слідчого СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУ МВСД України в Запорізькій області від 28 березня 2015 року № 27/7, постанови про закриття кримінального провадження за фактом викрадення позивача у зв`язку із відсутністю події злочину тричі скасовувалися, у зв`язку з необхідністю проведення слідчих дій, направлених на з`ясування всіх обставин кримінального правопорушення. Тому суди належним чином доводи позивача не перевірили та не мотивували, чи були підстави за вказаних обставин застосувати таку крайню міру дисциплінарної відповідальності, як звільнення працівника, у тому числі за наявності звернення до правоохоронних органів з приводу нападу на ОСОБА_1 та її викрадення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ № 0015К про припинення трудового договору, виданий 13 лютого 2014 року головою наглядової ради ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" ОСОБА_2, директором ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" ОСОБА_3 про звільнення 13 лютого 2014 року виконавчого директора ОСОБА_1 за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП) у частині підстав звільнення.
Зобов`язано ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" привести наказ № 0015К про припинення трудового договору, виданий 13 лютого 2014 року головою наглядової ради ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" ОСОБА_2, директором ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" ОСОБА_3 про звільнення 13 лютого 2014 року виконавчого директора ОСОБА_1 за прогул без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП) у відповідність до вимог пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП у частині підстав звільнення за "угодою сторін".
Стягнуто з ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 45 983,85 грн, посадовий оклад за лютий місяць 2014 року у розмірі 560,87 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 лютого 2014 року по 31 травня 2017 року у розмірі 117 978,96 грн, що складає належну до стягнення суму в розмірі 164 523,68 грн, яка зазначена судом без відрахування належного до сплати прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.
Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 3 342,03 грн, який також зазначено без відрахування належного до сплати прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.
Стягнуто з ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" на користь ОСОБА_1 6 400 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідача були підстави для звільнення позивача за угодою сторін 13 лютого 2014 року, згідно пропозиції ОСОБА_1 надісланої 13 січня 2016 року на адресу ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" щодо врегулювання спору мирним шляхом у спосіб зміни формулювання наказу про її ж звільнення, як без поновлення на роботі так і шляхом поновлення на роботі і терміновим звільненням днем, який буде слідувати за поновленням.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" задоволено частково. Скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним звільнення з роботи ОСОБА_1 відповідно до наказу за № 0015к від 13 лютого 2014 року ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" та поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого директора ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" з 14 лютого 2014 року.
Стягнуто з ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" на користь ОСОБА_1 : середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 124 941,12 грн; невиплачену заробітну плату за лютий 2014 року у сумі 560,87 грн; компенсацію моральної шкоди у сумі 3 000 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення у частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 3 342,03 грн. У задоволенні інших вимог апеляційної скарги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що при частковому задоволенні позовних вимог та зміненні формулювання причин звільнення з "прогулу" на "згоду сторін" (якої між сторонами досягнуто не було) суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Оцінюючи факт викрадення позивача 05 лютого 2014 року та визнання її потерпілою у кримінальному провадженні за фактом її викрадення, а також враховуючи, що ці обставини змушували позивача переховуватись, що позбавляло її можливості заявлятися на роботу в ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс", колегія суддів зробила висновок, що відсутність ОСОБА_1 на роботі з 05 лютого 2014 року по 07 лютого 2014 року було з її сторони вимушеною обставиною. При цьому, апеляційний суд відхилив доводи представників відповідача відносно відсутності доказів з боку позивача в тій частині, що, взагалі мав факт викрадення, і що вона була вимушена переховуватись в період з 06 по 07 лютого 2014 року, оскільки невстановлені особи погрожували життю і здоров`ю її та її родини. Доводи представників відповідача, що поважність відсутності позивача на роботі може бути достовірно встановлено лише після завершення кримінального провадження та вироку суду, колегія суддів відхилила, оскільки сам факт досудового розслідування та визнання позивачки потерпілою у даному кримінальному провадженні свідчить про наявність підстав у позивача здійснити вимушений прогул на роботі з 05 лютого 2014 року по 07 лютого 2014 року. Тому звільнення ОСОБА_1 є незаконним і позивач підлягає поновленню на роботі. У зв`язку із цим на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2014 року по 13 вересня 2017 року у сумі 124 041,12 грн; заробітна плата за чотири дні лютого 2014 року (1, 2, 3 та 4 лютого 2014 року) у сумі 560,87 грн, яка не виплачена на її користь роботодавцем. Оскільки незаконними діями відповідача позивачу було завдано моральних страждань, що виразилось у переживаннях за свою трудову кар`єру, порушенням усталеного способу життя, зміни її соціального статусу, як працівника, втрати матеріального доходу у вигляді заробітної плати, колегія суддів вважала за правомірне частково задовольнити позов щодо відшкодування моральної шкоди, стягнувши її у розмірі 3 000 грн, саме такий розмір у грошовому виразі відповідає ступеню моральних страждань позивача. Апеляційний суд вказав, що відсутні підстави для стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 45 983,45 грн, оскільки позивач підлягає поновленню на роботі, а компенсація працівнику за невикористану відпустку виплачується лише у разі його звільнення.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2017 року ПАТ "Запоріжзв`язоксервіс" через представника Гнідого О. В. подало касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду м. Києва від 13 вересня 2017 року, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилалася на те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.