ПОСТАНОВА
Іменем України
10 січня 2020 року
Київ
справа №140/1476/19
адміністративне провадження № К/9901/31732/19, №К/9901/32382/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку попереднього судового засідання у касаційній інстанції адміністративну справу № 140/1476/19
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (головуючий суддя: Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя: Сеник Р.П., судді: Обрізко І.М., Хобор Р.Б.),
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивачі звернулися до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просили:
1.1. зобов`язати Державну фіскальну службу України чи її правонаступника не вносити інформацію про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;
1.2. зобов`язати Державну фіскальну службу України чи її правонаступника зберегти за ними форму обліку платників податків за прізвищем, ім`ям та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації;
1.3. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників здійснювати в подальшому їх облік як платників податків за раніше встановленими формами обліку: без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання серії та номеру паспорта (за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та місцем реєстрації);
1.4. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників не вносити інформацію про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов`язкових платежів;
1.5. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників видати на їх ім`я довідки про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою;
1.6. зобов`язати Луцьку державну податкову інспекцію Луцького управління Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області, Турійську державну податкову інспекцію Ковельського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області чи їх правонаступників під час отримання ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 паспортів проставити у цьому документі відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою.
1.7. В обґрунтування позову зазначили, що через релігійні переконання не бажають, щоб їх облік та облік неповнолітніх дітей здійснювався із застосуванням цифрових ідентифікаторів та без використання серії та номеру паспорта (за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації), оскільки таке право передбачено Конституцією України, у зв`язку з чим зверталися до відповідачів із відповідними заявами, у задоволенні яких було неправомірно відмовлено.
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порядок реалізації права на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника, а також порядок обліку фізичних осіб-платників податку визначений законодавством, однак позивачі просять здійснити їх облік у спосіб, що не передбачений чинним законодавством України.
ІІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачі звернулися з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.
3.1. В обґрунтування касаційних скарг вказують, що суди не дали правову оцінку відповідності застосованих до спірних правовідносин норм Податкового кодексу України нормам Конституції України, рішенням Конституційного суду України, Цивільного кодексу України, Загальній декларації прав людини 1948 року, Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому порушили норми матеріального та процесуального права та дійшли до неправильного висновку по суті справи.
4. Відповідачами подано відзиви на касаційні скарги, за змістом яких останні висловили свою незгоду з їх вимогами та доводами, а також повідомили свою думку про правильність висновків судів попередніх інстанцій з проханням залишити ці судові рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення. Також пояснили, що позивачі не звертались з відповідними повідомленнями про відмову від прийняття реєстраційних номерів облікової картки платників податків.
IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 14 січня 2019 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернувся до Луцької ДПІ Луцького управління ГУ ДФС у Волинській області із заявою надати довідку про те, що його неповнолітні діти з релігійних переконань відмовилися від реєстраційних номерів облікової картки платника податків та будуть здійснювати платежі за прізвищем, іменем, по батькові, датою народження та місцем проживання.
6. Листом від 18 січня 2019 року № 122/М/03-20-08-02-17 ГУ ДФС у Волинській області повідомило ОСОБА_2 про те, що Податковим кодексом України передбачено два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім`ям, по батькові та серією і номером паспорта. Відтак, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків в іншому порядку, за формами, способами або видами.
7. Турійська ДПІ Ковельського управління ГУ ДФС у Волинській області листом від 26 березня 2019 року повідомила ОСОБА_2 про те, що пунктом 1 розділу VIII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 передбачено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов`язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П. Таким чином, Податковим кодексом України вже передбачено можливість для фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовилися від реєстраційного номера облікової картки, альтернативного обліку. Отже, діючим законодавством не передбачено можливості фізичних осіб - платників податків взагалі у будь-якій формі відмовитися від податкового обліку в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
8. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що через свої релігійні переконання бажають щоб їх облік як платників податків здійснювався без застосування цифрового ідентифікатора та без використання серії та номера паспорта (за прізвищем, іменем, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації). З такими заявами вони звертались до податкових органів та отримали відмови у їх задоволенні.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
11. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
13. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
14. Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
15. Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
16. Стаття 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод установлює, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
17. Відповідно до пункту 63.1. статті 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
18. Пунктом 63.2. статті 63 Податкового кодексу України установлено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
19. Згідно з пунктом 63.5 статті 63 Податкового кодексу України всі фізичні особи -платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб -платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
20. За змістом пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Порядок визначення податкового номера встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім`ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
21. Пунктом 63.7. статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) у всіх свідоцтвах, довідках, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків або надсилаються йому.
22. Пунктами 70.1. - 70.2 статті 70 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація про осіб, які є: громадянами України; іноземцями та особами без громадянства, які постійно проживають в Україні; іноземцями та особами без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні, але відповідно до законодавства зобов`язані сплачувати податки в Україні або є засновниками юридичних осіб, створених на території України.