ПОСТАНОВА
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа №826/12846/17
адміністративне провадження №К/9901/67781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Бучик А. Ю., Кравчука В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Медпромпроект" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Амельохін В. В.) від 22 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Чаку Є. В., судді: Файдюк В. В., Мєзєнцев Є. І.) від 28 листопада 2018 року у справі за позовом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду в м. Києві до Публічного акціонерного товариства "Медпромпроект" про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
У жовтні 2017 року Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду в м. Києві (далі - Лівобережного ОУПФ в м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Медпромпроект" (далі - ПАТ "Медпромпроект", правонаступником якого є ТДВ "Медпромпроект"), у якому просило стягнути з відповідача суму у розмірі 35920,33 грн по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і наукову технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період липень - вересень 2017 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що обов`язок відшкодування різниці пенсії розповсюджується на всі підприємства установи та організації небюджетної форми власності, які здійснюють у своїй діяльності науково-технічну, науково-організаційну діяльність займаються конкретною розробкою і організацією розробок санітарно-технічних і енергетичних частин проектів підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, а тому у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої із солідарної системи.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТДВ "Медпромпроект" подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Касаційна скарга ТДВ "Медпромпроект" обґрунтована тим, що твердження позивача про наявність у товариства заборгованості перед Лівобережним ОУПФ в м. Києві з відшкодування витрат ПФУ на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, є необґрунтованим.
18 грудня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 08 січня 2019 року призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, ТВД "Медпромпроект" має заборгованість по виплаті різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" колишнім науковим працівникам установи, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 35920,33 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.
Оскільки в добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена, Лівобережне ОУПФ в м. Києві звернулося до суду з даним адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно п. 13 розд. ХV "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII "Про наукову і науково-технічну діяльність" (далі - Закон № 1977-XII), та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується згідно умов, передбачених Законом № 1977-XII.
За приписами ч. 9 ст. 24 Закону № 1977-XII визначено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.