ПОСТАНОВА
Іменем України
09 січня 2020 року
м. Київ
справа №820/4433/17
адміністративне провадження №К/9901/26984/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Донець Л. О., судді: Бенедик А. П., Мельнікова Л. В.) від 10 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), у якому просив:
- визнати протиправною відмову відповідача у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, згідно заяви від 06 липня 2017 року;
- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року в частині зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області, орієнтованою площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства, згідно заяви від 06 липня 2017 року - скасовано. В цій частині прийнято нову постанову, якою зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 06 липня 2017 року. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року - залишено без змін.
Приймаючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно чинного законодавства розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою повинен завершитися рішенням ГУ Держгеокадастру про її задоволення або вмотивованою відмовою, проте у своєму листі від 03 серпня 2017 року № Г-20197/0/6-18713/0/21-17 відповідач повідомив позивача про утримання від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника антитерористичної операції. Крім того, у вказаній відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області взагалі жодним чином не йдеться про відмову ОСОБА_3 в задоволенні його заяви від 06 липня 2017 року в розумінні ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Не погоджуючись з таким рішенням апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі позивач стверджує, що лист ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 03 серпня 2017 року № Г-20197/0/6-18713/0/21-17 є саме відмовою позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області.
26 березня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 08 січня 2020 року призначив її до розгляду.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів установила таке.
Як убачається з матеріалів справи, 06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Харківській області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Борщівської сільської ради Балаклійського району Харківської області за межами населеного пункту для подальшої передачі у власність. До заяви були додані: схема розташування земельної ділянки (графічні матеріали), засвідчена в. о. начальника відділу у Балаклійському районі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, довідка з Державної статистичної звітності щодо бажаної земельної ділянки станом на 01 січня 2017 року, копія паспорту та ідентифікаційного коду позивача, довіреність представника.
Листом від 03 серпня 2017 року № Г-20197/0/6-18713/0/21-17 ГУ Держгеокадастру в Харківській області було повідомлено позивача про утримання наразі від прийняття відповідного рішення до моменту вирішення по суті питання учасника АТО, який є членом Харківської обласної громадської організації "Спілка ветеранів АТО", котрою також було висловлено зацікавленість відносно вказаної земельної ділянки.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року відповідає зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.