Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 752/17640/16-ц
провадження № 61-32852св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "ОТП Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_3, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва у складі судді Плахотнюк К. Г. від 01 листопада 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., від 14 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк", банк) про визнання договору поруки припиненим.
Позовну заяву мотивовано тим, що 15 листопада 2007 року між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40 000 доларів США зі сплатою за користування кредитом процентів, що складаються із фіксованого відсотка у розмірі 3, 99 % річних + FIDR, строком до 15 листопада 2027 року. На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та позивачем був укладений договір поруки. Вказував, що сторонами кредитного договору, без його, як поручителя, на те згоди, були укладені додаткові договори до основного договору, чим збільшився обсяг його відповідальність. Зокрема, додатковими договорами від 17 серпня 2009 року та від 31 березня 2015 року було встановлено фіксовану відсоткову ставку на період з 17 серпня 2009 року по 15 січня
2010 року у розмірі 7,95% річних та збільшено розмір фіксованого відсотку плаваючої процентної ставки з 3,99% до 4,49% річних; у період з 31 березня 2015 року по 14 квітня 2016 року встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 10% річних; з 15 квітня 2016 року по 14 квітня 2018 року передбачено збільшення процентної ставки за користування кредитом до 12,49%, а з
15 квітня 2018 року і до повного виконання боргових зобов`язань у розмірі
1% + UIRDта змінено валюту виконання боргових зобов`язань.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив визнати поруку припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01 листопада
2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва
від 14 березня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що укладеною між банком та поручителем додатковою угодою до договору поруки, сторони передбачили можливість зміни умов основного зобов`язання без укладення додаткових угод з поручителем, а тому відсутні підстави для припинення поруки на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що він не надавав згоди на укладення додаткових угод до кредитного договору, а тому суди дійшли помилкового висновку про відсутність правових підстав для припинення поруки за частиною першою статті 559 ЦК України. Крім того, суди не звернули уваги на те, що додатковою угодою до кредитного договору від 10 січня 2014 року було переведено борг за основним договором на ОСОБА_5, а тому порука є припиненою на підставі частини третьої статті 559 ЦК України. Також суди не звернули уваги на те, що прострочення сплати чергової частини кредиту мало місце 21 березня 2015 року і протягом шести місяців з цього моменту банк повинен був звернутися до нього із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак банк звернувся до суду лише 12 вересня 2016 року, а тому порука є припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України. Крім того, суди у порушення вимог цивільного процесуального законодавства не залучили до участі у розгляді справи як третю особу ОСОБА_5, яка є позичальником за кредитним договором.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 листопада 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 40 000 доларів США під 3,99% річних + FIDR з кінцевим терміном повернення 15 листопада 2027 року.
15 листопада 2007 року на забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений договір поруки.
17 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору поруки, яким його доповнено пунктом 2.2.1., відповідно до якого у разі зміни розміру боргових зобов`язань після укладення цього договору, такі боргові зобов`язання забезпечуються в їх повному розмірі без укладання будь-яких додаткових договорів до цього договору.
17 серпня 2009 року між банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до якої сторонами встановлено фіксовану відсоткову ставку на період з 17 серпня 2009 року по 15 січня 2010 року у розмірі 7,95% річних та збільшено розмір фіксованого відсотку плаваючої процентної ставки з 3,99% до 4,49% річних.
10 січня 2014 року між ПАТ "ОТП Банк", ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено додатковий договір № 3, відповідно до якого ОСОБА_5 прийняла всі зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, внаслідок чого стала солідарним боржником, а банк та ОСОБА_2 надали згоду на це.
31 березня 2015 року між ПАТ "ОТП Банк", ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору, відповідно до якого у період з 31 березня 2015 року по 14 квітня 2016 року встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 10% річних; з 15 квітня 2016 року
по 14 квітня 2018 року передбачено збільшення процентної ставки за користування кредитом до 12,49%, а з 15 квітня 2018 року і до повного виконання боргових зобов`язань у розмірі 1% + UIRDта змінено валюту виконання боргових зобов`язань з доларів США на гривні.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що не надавав своєї згоди на збільшення процентної ставки за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, а тому просив визнати поруку припиненою на підставі частини першої статті 559 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).