Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 643/6732/17-ц
провадження № 61-37246св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів:
Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Піддубного Р. М. від 11 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позов мотивовано тим, що 05 квітня 2006 року між ним та відповідачем укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала у борг 30 600 грн, що еквівалентно 6 000 доларів США, строком до 05 травня 2006 року. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконала, грошові кошти станом на 06 травня 2009 року не повернула. 02 квітня 2009 року він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису. Виконавчий напис вчинено 22 листопада 2010 року. Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню. Він оскаржив це рішення у касаційному порядку. У 2015 році відмовлено у відкритті касаційного провадження, але він про це дізнався тільки у 2017 році.
Просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики еквіваленту 6 000 доларів США, що станом на 25 травня 2017 року складає
158 051, 50 грн та поновити строк звернення до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова у складі судді
Погасій О. Ф. від 13 грудня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 05 квітня 2006 року у розмірі 157 596,71 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем пропущено позовну давність з поважних причин. При цьому відповідач не виконала свого обовязку, не повернула грошові кошти у передбачений договором строк, а тому є всі правові підстави для стягнення з неї заборгованості за договором позики.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов в частині наявності заборгованості за договором позики є обґрунтованим, однак позивач пропустив строк давності для звернення до суду із цим позовом, про застосування якого заявила відповідач. При цьому наведені позивачем причини пропуску такого строку є неповажними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позовна давність пропущена ним з поважних причин, оскільки виконавчий напис нотаріуса, яким з відповідача було стягнуто заборгованість за договором позики, визнано судом апеляційної інстанції таким, що не підлягає виконанню лише
25 лютого 2015 року, а тому саме з цієї дати він дізнався про порушення своїх прав.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 квітня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, згідно з умовами якого остання отримала в позику грошові кошти в сумі 30 600 грн, що є еквівалентом 6 000 доларів США строком до 05 травня 2006 року.
02 квітня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з відповідача коштів за договором позики.
22 листопада 2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маліковою О. К. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі
47 626,20 грн, що є еквівалентом 6 000 доларів США на день вчинення виконавчого напису.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 лютого 2015 року визнано вказаний вище виконавчий напис нотаріуса від 22 листопада
2010 року таким, що не підлягає виконанню.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до статей 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.