Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 408/3425/17-ц
провадження № 61-37118св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області у складі судді
Соболєва Є. О. від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Коротенка Є. В.,
Коновалової В. А., Луганської В. М., від 14 травня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"
(далі - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит") про стягнення заробітної плати.
Позов мотивовано тим, що він перебував у трудових відносинах з
ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит", працював на посаді водія великовантажного автомобіля. 20 березня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням. Проте всупереч вимог статті 116 КЗпП України товариство не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ "ДТЕК "Свердловантрацит" на його користь заробітну плату за березень 2017 року у розмірі 3 581,73 грн, компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки у розмірі 9 670,67 грн, вихідну допомогу у зв`язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 16 117,79 грн та відповідно до статті 117 КЗпП України компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 25 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Луганської області від 14 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що у трудових відносинах між ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та його працівниками, зокрема ОСОБА_1,
з 13 березня 2017 року виникли і продовжують існувати обставини непереборної сили, пов`язані із захопленням невстановленими особами виробничих та адміністративних будівель підприємства, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству у цілому, так і його працівникам, у період існування яких ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами трудового договору та інші обов`язки, встановлені чинним законодавством. Отже, підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що право на оплату працю є конституційним та його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України. Таким чином, застосування судами при вирішенні цього спору положень статті 617 ЦК України, статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є неконституційним, оскільки фактично призводить до порушення права особи на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит",працював на посаді водія великовантажного автомобіля.
Наказом від 20 березня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем вимог статті 116 КЗпП України
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК Україникореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.