Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 201/202/16-ц
провадження № 61-3879св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Національний банк України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року в складі судді Антонюка О. А. та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Пономарь З. М., Бараніка О. П., Посуня Н. Є.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом допублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі -
ПАТ КБ "ПриватБанк") про розірвання депозитних договорів та повернення грошових коштів за депозитними договорами, стягнення коштів і витрат.
Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладені договори банківських вкладів: від 01 березня 2010 року № SAMDN01000709650384, від 06 квітня 2010 року № SAMDN01000710078317, від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733949212, від 23 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070042675900, від 17 січня 2014 року № SAMDNWFD0070061160500, від 18 березня 2013 року № SAMDN25000733878424, від 02 липня 2012 року № SAMDN01000726820941.
Усі вказані договори містять вимоги про автоматичну пролонгацію їх дії на тих же самих умовах, якщо на час пролонгації для даного типу договорів не буде встановлена інша процентна ставка, про що банк зобов`язаний письмово повідомити свого клієнта. На час звернення з даним позовом дії вказаних договорів закінчилися. Вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням повернути їй гроші за вказаними вкладами, але відповідач цього не зробив, чим порушив її права. У добровільному порядку спір не вирішено. Вважала такі дії відповідача незаконними.
З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1 просила: розірвати укладені між нею та ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитні договори:
від 01 березня 2010 року № SAMDN01000709650384, від 06 квітня 2010 року
№ SAMDN01000710078317, від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733949212, від 23 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070042675900, від 17 січня 2014 року
№ SAMDNWFD0070061160500, від 18 березня 2013 року
№ SAMDN25000733878424, від 02 липня 2012 року № SAMDN01000726820941.
Стягнути на її користь з ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість, станом на 01 квітня 2014 року, за депозитними договорами: від 01 березня 2010 року № SAMDN01000709650384 у розмірі 351 581,27 доларів США, проценти та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по день ухвалення рішення; від 06 квітня 2010 року № SAMDN01000710078317 у розмірі 144 913,18 євро, проценти та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по день ухвалення рішення; від 02 липня 2012 року № SAMDN01000726820941 у розмірі 50 168,21 доларів США, проценти та 3 % річних по день ухвалення рішення у справі; від 18 березня 2013 року № SAMDN25000733878424 у розмірі 357 326,00 грн, проценти, 3 % річних та інфляційні втрати по день ухвалення рішення; від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733949212 у розмірі 50 339,87 доларів США, проценти та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по день ухвалення рішення; від 23 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070042675900 у розмірі 350 096,92 доларів США, проценти та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання по день ухвалення рішення; від 17 січня 2014 року № SAMDNWFD0070061160500 у розмірі 849 743,00 грн, проценти, 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання по день ухвалення рішення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня
2017 року позов задоволено частково.
Розірвано, укладені між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" депозитні договори: від 01 березня 2010 року № SAMDN01000709650384, від 06 квітня
2010 року № SAMDN01000710078317, від 02 липня 2012 року
№ SAMDN01000726820941, від 20 березня 2013 року № SAMDN25000733949212, від 18 березня 2013 року № SAMDN25000733878424, від 23 грудня 2013 року
№ SAMDNWFD0070042675900, від 17 січня 2014 року
№ SAMDNWFD0070061160500.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, заборгованість, станом на 01 квітня 2014 року, за договорами: від 01 березня 2010 року
№ SAMDN01000709650384 у розмірі 351 581,27 доларів США; від 06 квітня
2010 року № SAMDN01000710078317 - 144 913,18 євро; від 02 липня 2012 року
№ SAMDN01000726820941 - 50168,21 доларів США; від 20 березня 2013 року №SAMDN25000733949212 заборгованість - 50174,75 доларів США; від 18 березня 2013 року № SAMDN25000733878424 - 357 326,00 грн; від 23 грудня 2013 року
№ SAMDNWFD0070042675900 - 350 096,92 доларів США; від 17 січня 2014 року
№ SAMDNWFD0070061160500 - 849 743,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, виходив із того, що у добровільному порядку відповідач не виконує свої зобов`язання з повернення коштів позивачу за договорами вкладів, а тому вимоги про захист порушеного права позивача підлягають задоволенню шляхом примусового стягнення грошових коштів, на підставі статей 526, 625, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України. Разом з тим відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків, 3 % річних та інфляційних втрат, суд виходив з того, що валютні вклади не можуть індексуватись, а також не можуть нараховуватись проценти на проценти.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 листопада
2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення сум відсотків, 3 % річних, інфляційних втрат та змінено в частині присудженої до стягнення заборгованості за договором від 20 березня 2013 року, станом на
01 квітня 2014 року, на суму 50 339,87 доларів США.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1, станом на 27 червня 2017 року, за договорами: від 01 березня 2010 року- 110 772,16 доларів США (2 883 399,30 грн) відсотків та 1 171 192,66 грн - 3 % річних;
від 06 квітня 2010 року - 22 791,06 євро (663 675,66 грн) відсотків та
475 242,47 грн - 3 % річних;
від 02 липня 2012 року - 5 690,03 доларів США (148 111,48 грн) відсотків та
141 494,91 грн - 3 % річних;
від 18 березня 2013 року - 227 357,22 грн відсотків, 56 898,48 грн. - 3 % річних та 395 559,88 грн інфляційних втрат;
від 20 березня 2013 року - 15 486,04 доларів США (403 101,62 грн) відсотків та
166 744,27 грн - 3 % річних;
від 23 грудня 2013 року - 108 865,73 доларів США (2 833 774,90 грн) відсотків та 1 162 603,39 грн - 3 % річних;
від 17 січня 2014 року - 487 496,38 грн відсотків, 130 133,54 грн - 3 % річних та 940 665,50 грн інфляційних втрат.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вимог щодо стягнення відсотків, 3 % річних та інфляційних втрат та ухвалюючи у цій частині нове рішення, апеляційний суд, виходив із того, що вказані позовні вимоги обґрунтовувались останньою пролонгацією договорів та неповерненням банком вкладів на її вимогу. При цьому на підставі частини другої статті 625 ЦК України за прострочення банком виконання грошових зобов`язань за договорами, вклади яких внесено у іноземній валюті, позивач вимагала до стягнення суми 3 % річних, і лише за договорами, вклади яких внесено у національній валюті України, вона вимагала до стягнення і суму 3 % річних, і суму інфляційних втрат. У зв`язку із чим суд вважав, що відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків, 3 % річних та інфляційних втрат, не відповідає вимогам ЦК України. Разом з тим змінюючи рішення суду першої інстанції у частині розміру присудженої до стягнення заборгованості за договором від 20 березня 2013 року, виходив з того, що у позовній заяві позивачем у частині розміру заборгованості за спірним договором було допущено описку, після виявлення якої були подані відповідні уточнення, проте такі уточнення залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 01 березня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір № SAMDN01000709650384 (вклад "Депозит VIP"), відповідно до умов якого остання передала, а банк прийняв у якості депозитного вкладу 150 000,00 доларів США з процентною ставкою 12,5 % річних, строком до 01 березня 2011 року, з не однократним продовженням строку, із зазначенням про отримання вкладником карти ощадної електронної книжки
№ НОМЕР_1 . Договір оформлено працівником банку ОСОБА_3 .
Згідно з квитанцією від 01 березня 2010 року філією "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" від ОСОБА_4 на підставі указаного договору прийнято 150 000,00 доларів США. Квитанція містить печатку прихідної каси філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" із зазначенням прізвища працівника банку ОСОБА_5 .
Згідно з квитанцією банку від 01 лютого 2011 року № 2 від ОСОБА_4 на рахунок за вказаним договором прийнято 40 000,00 доларів США. Квитанція містить підписи вкладника, бухгалтера та касира, а також штамп філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" із зазначенням прізвища працівника банку ОСОБА_6
13 березня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до указаного договору щодо зміни процентної ставки при лонгації вкладу на 11 % річних та з продовженням його дії з 13 березня 2014 року на 24 місяці. Виконавцем зазначена працівник банку ОСОБА_3 . Договір містить штамп філії "Кримське регіональне управління"
ПАТ "КБ "ПриватБанк" із зазначенням прізвища працівника банку ОСОБА_6 .
Згідно з випискою за договором № SAMDN01000709650384, станом на 04 березня 2014 року, обліковується сума вкладу у розмірі 350 000,00 доларів США.
06 квітня 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено договір № SAMDN01000710078317 (вклад "Депозит VIP"), відповідно до умов якого остання передала, а банк прийняв у якості депозитного вкладу 60 000,00 євро, з процентною ставкою 11,5 % річних, строком до 06 квітня
2011 року, з неоднократним його продовженням та із зазначенням про отримання вкладником карти ощадної електронної книжки № НОМЕР_2 . Договір оформлено працівником банку ОСОБА_6 .
Відповідно до квитанції від 06 квітня 2010 року, виданої філією "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", від ОСОБА_4, на підставі вказаного договору, прийнято 60 000,00 євро.
Згідно з квитанціями від 01 лютого 2011 року та 28 лютого 2011 року, виданими філією "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк", від ОСОБА_4 отримано відповідно 20 000,00 євро та 5 000,00 євро. Квитанції містять підписи вкладника, бухгалтера та касира, а також штамп філії "Кримське регіональне управління" ПАТ КБ "ПриватБанк" із зазначенням прізвища працівника банку ОСОБА_6