Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 523/9157/15-ц
провадження № 61-6237св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня 2017 року в складі судді Швеця В. М. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області
від 07 вересня 2017 року в складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Позов мотивовано тим, що 30 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір займу, відповідно до умов якого остання отримала у борг 10 000,00 грн (1 219,00 доларів США) та зобов`язалася сплачувати відсотки у розмірі 10 відсотків на місяць (122,00 доларів США), строком на 1 рік до 30 листопада 2014 року. Крім того між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручителі поручилися за виконання ОСОБА_2 обов`язків, які виникли на підставі договору займу. Оскільки ОСОБА_2 порушила умови договору займу, не виконавши свої зобов`язання належним чином, виникла заборгованість у розмірі 501 783,87 грн (20 032,69 доларів США), із яких: основний борг - сума боргу - 10 000,00 грн; відсотки за ставкою (10 % на місяць) - 5 000,00 грн,
(1 % на день за період з липня по листопад 2014 року) - 15 000,00 грн,
(1 % на день за період з 30 листопада 2014 року по 25 травня 2016 року) - 107 506,84 грн, (240 % річних) - 137 506,84 грн; пеня у розмірі 1 % від боргу 15 000,00 грн за кожен день з 30 листопада 2014 року по 25 травня 2016 року - 81 750,00 грн.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів солідарно загальну суму боргу в розмірі 501 783,87 грн (20 032,69 доларів США).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31 січня
2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області
від 07 вересня 2017 року, позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 33 058,11 грн - основного боргу, 16 542,61 грн - заборгованість за відсотками та 9 920,14 грн - пені, а усього 59 520,86 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що у порушення умов договору займу відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, у результаті чого у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у солідарному порядку. Розраховуючи суму заборгованості, суд виходив з того, що сума неустойки, яка підлягає стягненню, у відповідності до вимог частини третьої статті 551 ЦК України, повинна бути зменшеною, оскільки розмір її значно перевищує суму боргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що зобов`язання відповідачів припинилися з дати закінчення строку спірного договору займу, зокрема з листопада 2014 року, що суперечить як умовам договору, так і нормам діючого законодавства. Також посилався на те, що суд протиправно зменшив розмір неустойки, оскільки відповідного клопотання від боржника не надходило. Вважав, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що 30 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 укладено договір займу, відповідно до умов якого остання отримала у борг 10 000,00 грн (еквівалентно 1 219,00 доларів США), та зобов`язалася сплачувати відсотки у розмірі 10 % на місяць у еквіваленті 122,00 доларам США строком на 1 рік, зокрема до 30 листопада 2014 року.
Того ж дня між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладені договори поруки, відповідно до умов яких останні зобов`язалися виконати обов`язки ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду