ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/20370/17
Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис",
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк"
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 15.07.2019
у складі колегії судів: Коробенко Г.П. (головуючий), Тищенко А.І., Кравчук Г.А.
та рішення Господарського суду міста Києва
від 11.03.2019
у складі судді Мудрого С.М.
у справі № 910/20370/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватофис"
до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
про стягнення 830 068, 47 грн.
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. 14.11.2017 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватофис" (далі - ТОВ "Приватофис", позивач) звернулося до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", відповідач) з позовом про стягнення з відповідача-орендаря 830 068, 47 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди позивачу-орендодавцю.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язку щодо повернення об`єкта оренди за договором оренди обладнання №7 від 02.03.2011 після розірвання договору оренди відповідно до укладеної сторонами спору додаткової угоди від 30.11.2015 до договору оренди та перебуванням об`єкта оренди у володінні та користуванні відповідача після розірвання договору; зазначені обставини стали підставою для нарахування позивачем-орендодавцем 830 068, 47 грн. неустойки як подвійної орендної плати за час невиконання відповідачем-орендарем зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди в період з 11.01.2016 (сплив строку у десять днів щодо добровільного повернення майна відповідно до пункту 7.1. договору) по 14.11.2017 (дата звернення з позовом); як підставу позову визначено приписи статей 526, 530, частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій при первісному розгляді справи
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у позові відмовлено.
2.1. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі від 31.12.2015 до договору, в якому зазначено, що орендодавець повернув, а орендар прийняв із користування обладнання згідно з укладеним між сторонами спору договором оренди обладнання №7 від 02.03.2011; обладнання повернуто в повному обсязі в належному стані, придатне для використання за призначенням; зазначений акт підписано та скріплено печатками як позивача (орендодавця), так і відповідача (орендаря); доказів визнання цього акта недійсним, висловлень до нього будь-яких зауважень позивачем суду не надано.
2.2. Місцевим судом надано оцінку листуванню сторін та зазначено, що з моменту підписання акта приймання-передачі від 31.12.2015 та до моменту звернення з вимогою за вих. №28/09-1 від 28.09.2017 позивач не висловлював жодних претензій щодо повернення майна саме за договором оренди обладнання №7 від 02.03.2011.
2.3. Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем-орендодавцем не надано доказів на підтвердження факту неповернення майна відповідачем-орендарем за договором оренди №7, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, що застосовується у разі прострочення орендаря щодо повернення майна орендодавцю.
3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, здійснено розподіл судових витрат у справі.
3.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що акт приймання-передачі від 31.12.2015 є неналежним доказом, так як, по-перше, у зазначеному акті вказано, що орендодавець повернув, а орендар прийняв обладнання, хоча таке формулювання суперечить умовам договору, а по-друге, у зазначеному акті відсутнє найменування, вартість, характеристики, кількість та склад майна, яке повертається, що не може свідчити про повернення орендованого обладнання в повному обсязі; також, апеляційний суд зазначив, що згідно з умовами договору повернення майна здійснюється за актом разом з технічною документацією, в той час як матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу технічної документації.
3.2. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 830 068, 47 грн. неустойки, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем прострочено повернення орендованого майна, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів повернення відповідачем спірного майна з оренди відповідно до вимог законодавства України та умов договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011.
4. Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 у справі №910/20370/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.1. Скасовуючи прийняті по суті спору судові рішення, суд касаційної інстанції виходив з того, що місцевий та апеляційний суди надали оцінку лише акту приймання-передачі обладнання 31.12.2015, однак інші документи, наявні в матеріалах справи, залишилися без належної правової оцінки; касаційний суд зауважив, що для правильного вирішення спору у даній справі необхідно встановити дійсні обставини, що склалися між сторонами спору, на підставі оцінки наявних у справі доказів із врахуванням положень пункту 7.5. договору оренди №7 від 02.03.2011, в якому сторони погодили, що сплаті підлягає саме орендна плата по день фактичного користування майном; у випадку встановлення обставин неповернення обладнання з орендного користування, судам належало з`ясувати наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.
4.2. Верховний Суд зауважив, що оцінюючи акт приймання-передачі обладнання, підписаний сторонами спору, апеляційний суд не врахував приписи статті 213 ЦК України, згідно яких при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів; якщо буквальне значення слів і понять, та загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
4.3. Касаційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував специфічних характеристик обладнання, що орендувалось відповідачем, не надав оцінки умовам пункту 6.2 договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011, згідно з яким монтажні та пусконалагоджувальні роботи повинні були виконуватися ТОВ "Техно Компас", та не з`ясував обставин чи дійсно внаслідок підписання 31.12.2015 акта приймання-передачі відповідач-орендар перестав фактично користуватись орендованим ним обладнанням.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, прийнятого при новому розгляді справи
5. 11.03.2019 рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/20370/17 позов задоволено повністю; стягнено з відповідача на користь позивача 830 068, 47 грн. неустойки, 12 452 грн. судового збору за подання позову та 18 676, 55 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5.1. Розглядаючи позовні вимоги, місцевий суд встановив обставини укладення 02.03.2011 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, договору оренди обладнання №7 (далі - договір оренди), за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти в строкове платне користування обладнання згідно з додатком №1, що є невід`ємною частиною цього договору, майно вартістю 4 789 631, 74 грн. з урахуванням індексації, та зобов`язався сплачувати позивачеві орендну плату; обладнання передається орендарю для використання у якості носіїв інформації у банківській діяльності (пункти 1.1, 1.2.1, 1.2.3, 2.1 договору оренди).
5.2. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 4.2 договору оренди, орендна плата підлягає сплаті до 25 числа поточного місяця із урахуванням її індексації та складає 39 913, 60 грн., податок на додану вартість 7 982, 72 грн., всього за договором 47 896, 32 грн. за перший місяць оренди (розмір орендної плати за окремо визначений комплект зазначений в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору); розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).
5.3. Місцевий суд встановив, що за умовами пунктів 7.4, 7.5 договору оренди сторони погодили, що майно вважається фактично переданим орендодавцеві/орендарю з моменту підписання акта передання-приймання; оплата оренди здійснюється по день фактичного користування майном; сторони спору в пункті 3.2. договору визначили, що строк оренди складає десять календарних років з дати прийняття майна, що орендується, за актом передання-приймання.
5.4. Судом встановлено, що даний договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений пунктом 9.1 цього договору, та закінчується 02.03.2021 (пункти 9.1, 9.2 договору оренди).
5.5. Місцевий суд встановив, що згідно з пунктом 9.7 договору оренди сторони спору узгодили, що договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому договорі або чинному в Україні законодавстві.
5.6. Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2011 на виконання умов договору оренди позивач-орендодавець передав, а відповідач-орендар прийняв обладнання - світлодіодні панелі: 6.144х3.328 у кількості - 2 шт.; 6.144х1.024 у кількості - 1 шт.; 4.096х0.768 у кількості - 12 шт.; 2.925х0.675 у кількості - 18 шт.; всього 33 шт., про що сторони підписали акт приймання-передачі обладнання від 01.04.2011.
5.7. Місцевий суд встановив, що 30.11.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011, згідно з якою сторони змінили положення договору, додавши до пункту 4.2 договору такий абзац: "Орендна плата в період з 01.12.2015 року по 31.12.2015 року складає 15618,70 грн., ПДВ 3123,74 грн., всього з урахуванням ПДВ в місяць орендна плата становить 18742,44 грн.". У пункті 2 додаткової угоди сторони погодили, що у зв`язку з розірванням договору оренди вважати останнім днем оренди 31.12.2015.
З огляду на таке, суд дійшов висновку, що шляхом підписання додаткової угоди 30.11.2015 сторони дійшли згоди припинити своїх договірні зобов`язання щодо оренди.
5.8. Судом встановлено, що пунктом 7.1 договору оренди сторони погодили, що після закінчення строку оренди повернення майна орендодавцеві здійснюється за актом передання-приймання протягом 10 календарних днів разом з технічною документацією (комплектно); обов`язок по складанню акта передання-приймання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору; орендар/орендодавець зобов`язаний здійснити огляд та перевірку стану майна під час підписання акта передання-приймання; за змістом пункту 7.4 договору оренди вбачається, що майно вважається фактично переданим орендодавцеві/орендарю з моменту підписання акта передання-приймання.
5.9. Місцевий суд встановив, що 29.09.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою №28/09-1 від 28.09.2017, за змістом якої вбачається, що після розірвання договору №7 від 02.03.2011 об`єкти оренди (комплекти світлодіодних панелей) до сьогоднішнього дня не повернуті позивачу-орендодавцю в порядку, передбаченому договором оренди та діючим законодавством України, у зв`язку з чим вимагав у відповідача-орендаря у семиденний строк виконати обов`язок за договором оренди №7 від 02.03.2011, а саме повернути комплекти світлодіодних панелей позивача із технічною документацією (комплектно) в стані та порядку.
5.10. Звертаючись до господарського суду з позовними вимогами, орендодавець зазначив, що після розірвання договірних відносин відповідач орендоване обладнання з користування не повернув, вимоги орендодавця щодо повернення майна залишені без задоволення; натомість, орендар запропонував за символічну плату залишити частину майна у користуванні, частину демонтувати з відділень банку-відповідача силами самого орендодавця, про що сторони згоди не дійшли; акти приймання-передачі з оренди обладнання сторонами не підписані; майно надалі залишається у користуванні відповідача, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення повернення об`єкта оренди орендодавцю з 11.01.2016 (сплив десятиденного строку добровільного повернення майна відповідно до пункту 7.1 договору) по листопад 2017 року (звернення до суду) відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України.
6. Місцевим судом надано оцінку, як доказу у справі, акту приймання-передачі до договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011 з урахуванням вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у даній справі щодо застосування приписів статті 213 ЦК України та з`ясовано, що сторонами спору 31.12.2015 підписано акт приймання-передачі обладнання на виконання умов договору оренди №7 від 02.03.2011, з преамбули якого вбачається, що орендодавцем за договором є ТОВ "Приватофис", а орендарем - ПАТ КБ "Приватбанк"; обов`язок з повернення орендованого майна покладено на орендаря, в той час як у поданому до суду відповідачем акті приймання-передачі від 31.12.2015 зазначено, що спірне обладнання після розірвання договору оренди повернув орендодавець, а не орендар.
Суд першої інстанції зауважив, що акт приймання-передачі від 31.12.2015 не відповідає приписам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в частині оформлення, оскільки не містить відомостей про найменування та кількість обладнання, яке повертається з оренди.
Місцевий суд зазначив, що пунктом 7.1 договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011 сторони спору погодили обов`язок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом передання-приймання протягом десяти календарних днів разом з технічною документацією (комплектно), однак, в матеріалах справи відсутні докази передання відповідачем-орендарем позивачу-орендодавцю технічної документації разом з орендованим обладнанням після розірвання договору оренди.
З огляду на таке, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем належними доказами факту повернення позивачу орендованого майна після підписання додаткової угоди 30.11.2015 про припинення орендних правовідносин між сторонами.
7. Суд першої інстанції взяв до уваги, що в листі відповідача за №0-74728 від 22.06.2017 зазначено про те, що у 2010-2011 роках ТОВ "Приватофис" придбало світлодіодні екрани для розміщення на фасадах відділень ПриватБанку в якості вивісок та електронних рекламоносіїв біля відділень банку, які надавались в оренду ПАТ КБ "Приватбанк" згідно з угодами оренди майна, дію яких наприкінці 2015 року припинено, про що оформлено додаткові угоди та акти прийому-передачі екранів; на сьогодні на відділеннях та об`єктах банку розміщені екрани у кількості 249 шт.; також, у листі №20.0.0.0/4-107142 від 08.09.2017 ПАТ КБ "Приватбанк" зазначено, що з моменту підписання актів приймання-передачі обладнання у грудні 2015 року банк несе витрати на сервісне обслуговування екранів, що наразі припинено, у зв`язку з чим відповідач рекомендував якнайшвидше здійснити демонтаж екранів з метою збереження їх в робочому стані для подальшого використання за призначенням на розсуд ТОВ "Приватофис".
Місцевий суд, оцінивши таку переписку, дійшов висновку, що у зазначених листах до позивача-орендодавця відповідач-орендар не заперечує факту користування комплектами світлодіодних панелей позивача та зазначає про необхідність їх демонтажу позивачем.
Водночас, суд зауважив, що пунктом 6.2 договору оренди сторони спору погодили, що орендар (відповідач) зобов`язується укласти з ТОВ "Техно Компас" договір на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, тоді як договором не передбачено обов`язку орендодавця (позивача) здійснювати демонтаж орендованого відповідачем обладнання; також, суд зазначив, що за змістом пункту 7.2 вбачається, що майно, яке орендується, повинно бути передано орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, пов`язаного зі спливом часу та цільовим використанням майна, що орендується.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як орендар, після розірвання договору оренди №7 від 02.03.2011 шляхом укладення 30.11.2015 додаткової угоди до нього та підписання сторонами 31.12.2015 акта приймання-передачі майна, не виконав обов`язку щодо демонтажу спірного обладнання з фасадів приміщень банку та не повернув його позивачу-орендодавцю у встановлений пунктом 7.1 договору оренди строк з урахуванням нормального фізичного зносу обладнання; позивач продовжує користуватися обладнанням після закінчення строку дії договору.
8. Місцевим судом спростовано доводи відповідача про те, що у будь-якому разі, навіть у випадку допущення порушень щодо порядку або повноти передачі майна (про що відсутні відомості в акті передання-приймання від 31.12.2015), орендоване обладнання в момент підписання актів приймання-передачі фактично перейшло у володіння позивача на належних йому на праві власності об`єктах нерухомого майна, надавши перелік договорів оренди приміщень з адресами орендованого майна, а також примірник договору оренди приміщень, який є типовим, з огляду на таке.
Суд зазначив, що з наданих відповідачем документів не вбачається, що саме індивідуально визначене майно - світлодіодні панелі: 6.144х3.328 у кількості - 2 шт.; 6.144х1.024 у кількості - 1 шт.; 4.096х0.768 у кількості - 12 шт.; 2.925х0.675 у кількості - 18 шт.; всього 33 шт., яке передано в оренду відповідачу згідно з договором оренди обладнання №7 від 02.03.2011 було встановлено на орендованих у позивача приміщеннях та перейшло у володіння позивача, як власника, після повернення нерухомого майна з оренди.
З огляду на встановлене, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту повернення позивачу обладнання (світлодіодних панелей у кількості 33 шт.), що були предметом договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011, укладеного між сторонами спору та розірваного з 31.12.2015 шляхом укладення додаткової угоди від 30.11.2015.
9. Приймаючи рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача заявленої позивачем суми неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України, суд виходив з того, що сторони спору в пункті 7.5 договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011 погодили, що оплата оренди здійснюється по день фактичного користування майном, однак, не передбачили в договорі будь-яких обмежень чи виключень для застосування до орендаря передбаченого частиною 2 статті 785 ЦК України виду відповідальності у вигляді стягнення з відповідача-орендаря подвійної орендної плати за період прострочення у поверненні об`єкта оренди позивачу-орендодавцю після закінчення строку дії орендних правовідносин.
Зважаючи на обставини фактичного користування відповідачем орендованим обладнанням позивача після підписання сторонами акта приймання-передачі майна 31.12.2015 і неповернення відповідачем позивачу орендованого майна у десятиденний строк на виконання вимог пункту 7.1 договору оренди №7 від 02.03.2011, суд першої інстанції дійшов висновку, що в період з 11.01.2016 по 14.11.2017 (дата звернення з позовом) має місце прострочення відповідача щодо повернення позивачу орендованого обладнання, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки в розмірі 830 068, 47 грн., розрахованої на підставі частини 2 статті 785 ЦК України як подвійна орендна плата за спірний період.
Короткий зміст постанови апеляційного суду, прийнятої при новому розгляді справи
10. 15.07.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №910/20370/17 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 залишено без змін.
10.1. Апеляційний суд, переглянувши справу в апеляційному порядку, погодився із здійсненою судом першої інстанції оцінкою доказів у справі та його висновками щодо задоволення позову про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України з огляду на встановлені обставини невиконання відповідачем договірних зобов`язань в частині повернення позивачеві обладнання за договором оренди.
10.2. Апеляційний суд встановив, що відповідач за змістом апеляційної скарги доводив факт повернення ним орендованого майна позивачу після закінчення строку дії договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011 на підставі акта приймання-передачі від 31.12.2015, підписаного сторонами, однак, зі змісту зазначеного акта вбачається, що саме позивач, як орендодавець, повернув, а відповідач, як орендар, прийняв з користування обладнання за договором оренди №7 від 02.03.2011, що суперечить умовам укладеного між сторонами спору договору оренди, з якого вбачається, що обов`язок повернення майна після закінчення строку його оренди покладено саме на відповідача як орендаря. Також, спірний акт приймання-передачі 31.12.2015 не містить відомостей про найменування та кількість обладнання, яке повертається.
10.3. Апеляційний суд зауважив, що пунктом 7.1 договору оренди сторони погодили обов`язок орендаря повернути орендодавцеві майно за актом передання-приймання разом з технічною документацією (комплектно). Разом з тим, докази виконання таких умов договору оренди №7 від 02.03.2011 відповідачем в матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача про те, що питання виконання ним обов`язку щодо передання технічної документації на обладнання разом з орендованим майном не є предметом спору у даній справі, суд апеляційної інстанції відхилив з огляду на те, що заперечення відповідача по суті спору ґрунтуються на твердженні про належне виконання ним своїх договірних зобов`язань в частині повернення об`єкта оренди позивачу, тоді як умовами пункту 7.1 договору оренди передбачено повернення орендарем майна безпосередньо разом з технічною документацією за актом приймання-передачі, а не окремо майно та технічну документацію на нього.
10.4. Апеляційним судом відхилено доводи відповідача про повернення орендованого обладнання позивачу з огляду на зміст наданих до матеріалів справи листів №0-74728 від 22.06.2017 та №20.0.0.0/4-107142 від 08.09.2017, з яких вбачається, що відповідач не заперечував факт користування комплектами світлодіодних панелей та зазначив про необхідність їх демонтажу позивачем, незважаючи на те, що відповідно до пункту 6.2 договору оренди саме на відповідача, як орендаря, покладено обов`язок щодо укладення з ТОВ "Техно Компас" договору на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт; водночас, обов`язку позивача-орендодавця здійснити демонтаж орендованого обладнання умовами договору оренди не було встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що з листування сторін спору у 2017 році, що мало місце більш як через півтора року після припинення дії договору оренди №7 від 02.03.2011 за згодою сторін, вбачається, що відповідач продовжує використовувати орендоване обладнання і його не було демонтовано силами відповідача; відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту невикористання ним орендованого майна після закінчення дії договору оренди, що спростовує твердження відповідача про те, що ним було фактично повернено спірне обладнання позивачу-орендодавцю за актом приймання-передачі 31.12.2015.
10.5. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем надано до матеріалів справи перелік договорів оренди приміщень з адресами орендованого майна та примірник договору оренди, який є типовим, на підтвердження того, що одночасно з правовідносинами оренди обладнання між сторонами спору існували правовідносини з оренди приміщень, на фасадах яких було розміщене орендоване відповідачем у позивача спірне обладнання (комплекти світлодіодних панелей).
Відповідач доводив, що після підписання акта передання-приймання 31.12.2015, на підставі якого орендоване майно було повернуто позивачу-орендодавцю, спірне обладнання фактично перейшло у володіння позивача на належних йому на праві власності об`єктах нерухомого майна.
Апеляційний суд відхилив зазначені доводи відповідача з посиланням на те, що з наданих суду документів не вбачається, що саме те обладнання, яке було передано в оренду відповідачу за договором оренди обладнання №7 від 02.03.2011, перейшло у володіння позивача як власника нежитлових приміщень, орендованих відповідачем, після припинення договорів оренди нерухомого майна.
10.6. За встановлених обставин відсутності виключень та будь-яких обмежень у договорі оренди обладнання №7 від 02.03.2011 щодо можливості застосування до відповідача-орендаря відповідальності в порядку частини 2 статті 785 ЦК України у вигляді неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення орендаря у поверненні орендодавцю майна після закінчення строку дії договору оренди, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу неустойки в розмірі 830 068, 47 грн. за період з 11.01.2016 по 14.11.2017.
Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
11. 05.08.2019 поштовим відправленням АТ КБ "Приватбанк" через Північний апеляційний господарський суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/20370/17, в якій просило прийняти нове рішення про відмову в позові з наведенням доводів про неправильне застосування судами приписів статей 213, 316, 319, 532, 627, 759, 785 ЦК України та статті 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при вирішенні спору щодо підставності застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання з повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди обладнання в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.
11.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20370/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С, що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019.
11.2. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2019 колегією суддів у складі Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С. відкрито касаційне провадження у справі №910/20370/17 за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" та вирішено здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
11.3. Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2019 колегією суддів у складі Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С. справу №910/20370/17 за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
11.4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20370/17 визначено колегію суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2019.
11.5. У зв`язку з відрядженням судді Львова Б.Ю. та перебуванням на лікарняному судді Селіваненка В.П. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20370/17 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019.
11.6. Ухвалою від 15.11.2019 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г. прийняла до розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №910/20370/17 за позовом ТОВ "Приватофис" до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення 830 068, 47 грн., касаційне провадження в якій відкрите за касаційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019, та вирішила здійснити перегляд постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2019 у справі №910/20370/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
11.7. У зв`язку з виходом суддів Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/20370/17 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2019.
Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача
12. Скаржник доводив, що при укладенні договору оренди сторони спору в пункті 7.4 договору погодили, що факт належного виконання орендарем обов`язку з повернення майна підтверджується підписанням акту передавання-приймання; відтак, підписання 31.12.2015 сторонами спору акта приймання-передачі обладнання свідчить про фактичне виконання відповідачем-орендарем обов`язку з повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю та зумовлювало обов`язок позивача-орендодавця прийняти виконання зі сторони відповідача в силу статті 527 ЦК України, а суди порушили правила тлумачення умов договору згідно із статтею 213 ЦК України, визнавши його неналежним доказом.
12.1. Скаржник зазначив, що орендоване відповідачем обладнання (світлодіодні екрани) було розміщено на фасадах належних позивачу на праві власності приміщень, які надавались в оренду відповідачу на договірній основі; отже, позивач є одночасно власником нерухомого майна, на якому було розміщено спірні світлодіодні екрани, та власником орендованого відповідачем обладнання, тому в будь-якому випадку в момент підписання актів приймання-передачі приміщень спірне обладнання фактично перейшло у володіння позивача на належних йому на праві власності об`єктах нерухомого майна, що надавало йому можливість реалізувати щодо орендованого майна правомочності власника незалежно від волі інших осіб в порядку статті 316 ЦК України.
12.2. Скаржник доводив, що на даний час спірне світлодіодне обладнання знаходиться на об`єктах нерухомого майна позивача, тобто у його фактичному володінні, користуванні, розпорядженні, тому є помилковими висновки місцевого й апеляційного судів про те, що відповідач не повернув майно позивачу зі спливом строку дії оренди та є безпідставним застосування до відповідача відповідальності за прострочення повернення орендованого майна в порядку частини 2 статті 785 ЦК України.
12.3. Скаржник зауважив, що судами першої та апеляційної інстанцій не було застосовано принципу превалювання змісту над формою правочину, що полягає в тому, що правовідносини визначаються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми правочину; при наданні оцінки змісту акта приймання-передачі від 31.12.2015 судами не застосовано приписи статті 213 ЦК України щодо тлумачення змісту правочину та зроблено передчасний висновок про те, що зазначений акт не є належним доказом передачі відповідачем на користь позивача орендованого обладнання в день складення цього акта 31.12.2015, зважаючи на зазначення у його змісті про те, що "орендодавець передав", а "орендар прийняв" спірне обладнання із користування, що суперечить суті орендних правовідносин, що припиняються.
Скаржник зіслався на правову позицію об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц щодо застосування правил статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину.
Скаржник доводив, що виходячи з мети правочину (підписання акта передання-приймання 31.12.2015 сторонами спору) та порівняння його зі змістом правовідносин між позивачем-орендодавцем та відповідачем-орендарем за договором оренди обладнання №7 від 02.03.2011, повернення майна орендодавцеві здійснюється за актом передання-приймання протягом десяти календарних днів після закінчення строку оренди; 30.11.2015 шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди сторони домовилися вважати останнім днем оренди 31.12.2015, що свідчить про справжню волю сторін та спрямованість їх поведінки на повернення об`єкта оренди орендодавцеві, у зв`язку з чим 31.12.2015 орендар та орендодавець підписали акт приймання-передачі, тим самим виконавши умови договору оренди в повному обсязі; зазначене свідчить про те, що справжня воля сторін та їх поведінка були спрямовані на повернення об`єкта оренди у спосіб, який їх влаштовує.
Скаржник зауважив, що виходячи з мети правочину та правовідносин за договором оренди, позивач-орендодавець не передавав відповідачу-орендарю в останній день оренди 31.12.2015 орендоване обладнання за договором оренди №7 від 02.03.2011, як це вбачається зі змісту акта приймання-передачі 31.12.2015 та було встановлено судами попередніх інстанцій, а прийняв від відповідача-орендаря обладнання, що було об`єктом оренди за спірним договором, в повному обсязі та належному стані.
За таких обставин, скаржник вважав, що виключно через допущену технічну описку в акті приймання-передачі обладнання 31.12.2015 місцевий та апеляційний суди при новому розгляді справи не надали належної правової оцінки поданому відповідачем-орендарем акту приймання-передачі, як доказу фактичного передання орендованого майна позивачеві-орендодавцю в останній день строку дії договору оренди 31.12.2015, та не виконали вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 щодо застосування до спірних правовідносин приписів статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту акта приймання-передачі щодо реальних намірів сторін при його складенні.
12.4. Скаржник зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про неналежність акта приймання-передачі від 31.12.2015, як доказу у справі, зважаючи на відсутність у його змісті відомостей про найменування та кількість обладнання, яке повертається, оскільки в цьому акті є посилання на реквізити договору оренди, за яким поверталось майно, а також такі відомості внесені до акта приймання-передачі обладнання 01.04.2011 відповідно до додатка №1 до договору №7 оренди обладнання 02.03.2011, яким орендоване майно визначено як світлодіодні панелі: 6.144х3.328 у кількості - 2 шт.; 6.144х1.024 у кількості - 1 шт.; 4.096х0.768 у кількості - 12 шт.; 2.925х0.675 у кількості - 18 шт.; всього 33 шт., а відтак, було визначено обсяг зобов`язання відповідача-орендаря щодо подальшого повернення майна (обладнання) позивачу-орендодавцю зі строкового платного користування за договором оренди. Скаржник доводив, що при підписанні сторонами акта приймання-передачі 31.12.2015 за умов викладення у ньому формулювання про те, що "обладнання повернуто в повному обсязі в належному стані, придатне для використання за призначенням" відповідно до договору оренди обладнання №7 від 02.03.2011 сторони погодили, що орендар виконав свої зобов`язання з повернення об`єкта оренди перед орендодавцем належним чином.
12.5. Скаржник зауважив, що пунктом 7.1 договору оренди №7 від 02.03.2011 сторони погодили, що передача орендодавцем та прийняття орендарем майна в оренду засвідчується актом передання-приймання, обов`язком орендаря/орендодавця є здійснення огляду на перевірки стану майна під час підписання акта передання-приймання об`єкта оренди; об`єктом оренди сторони визначили комплекти світлодіодних панелей згідно додатка №1 до договору оренди №7 від 02.03.2011, а саме: 6.144х3.328 у кількості - 2 шт.; 6.144х1.024 у кількості - 1 шт.; 4.096х0.768 у кількості - 12 шт.; 2.925х0.675 у кількості - 18 шт.; всього 33 шт., про що сторони 01.04.2011 підписали акт приймання-передачі обладнання; водночас, за змістом акта приймання-передачі 01.04.2011 вбачається, що технічна документація не входила до складу речей, що були передані позивачем в оренду відповідача, що виключає можливість застосування до орендаря відповідальності за частиною 2 статті 785 ЦК України у вигляді стягнення подвійної орендної плати та свідчить про передчасність висновків місцевого та апеляційного судів про обов`язок відповідача-орендаря повернути позивачеві-орендодавцю технічну документацію на обладнання.
Доводи інших учасників справи
13. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначив про обґрунтованість висновків місцевого та апеляційного судів за змістом оскаржуваних рішення від 11.03.2019 та постанови від 15.07.2019 про стягнення з відповідача-орендаря на користь позивача-орендодавця подвійної орендної плати за період прострочення орендаря щодо повернення орендованого обладнання в період з 11.01.2016 по 14.11.2017, погодився із здійсненою судами оцінкою доказів у справі та правильністю застосування ними до спірних правовідносин приписів статей 610, 611, частини 2 статті 785 ЦК України та зауважив на тому, що сторонами спору в договорі №7 оренди обладнання 02.03.2011 не передбачено будь-яких обмежень щодо застосування до орендаря відповідальності за прострочення повернення об`єкта оренди після спливу строку дії договору оренди, тому судами правильно застосовано до спірних правовідносин приписи частини 2 статті 785 ЦК України.
НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ
14. Господарський кодекс України
Стаття 42 - підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.