Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 442/3201/17
провадження № 61-37359св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк Олена Орестівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Нагірної О. Б. та постанову Апеляційного суду Львівської області
від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О. О., про визнання заповіту недійсним.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 25 грудня 2007 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності йому та
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на належну спадкодавцю частку у квартирі АДРЕСА_1 .
Оскільки до дня відкриття спадщини він більше п`яти років проживав зі спадкодавцем однією сім`єю, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 25 грудня 2007 року, 23 травня 2015 року він звернувся до приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини, під час складення якої дізнався про те, що спадкову справу вже відкрито на підставі заяви спадкоємця за заповітом.
У подальшому ОСОБА_2 повідомила йому, що померла склала заповіт на її користь, а тому саме вона на підставі заповіту є спадкоємцем частки у спірній квартирі.
Посилаючись на те, що померла за життя мала намір передати належну їй у квартирі частку його дітям, а також, що рукописний текст у оспорюваному заповіті та підпис виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, позивач просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, складений 07 грудня 2010 року на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О. О., зареєстрований у реєстрі за
№ 2444.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, що він має право на спадкування за законом чи заповітом та як наслідок, що оспорюваним заповітом порушено його права чи інтереси. Оспорюваний позивачем заповіт за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача, що підтверджується дослідженим судом висновком № 1476 криміналістичної експертизи з дослідження підписів та почерку від 09 червня 2015 року, що міститься у матеріалах цивільної справи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 грудня 2017 року і постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 травня 2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що він проживав зі спадкодавцем однією сім`єю понад п`ять років до дня відкриття спадщини, що підтверджуються свідоцтвом про право власності на квартиру від 25 грудня 2007 року, а сам факт звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 обгрунтовано свідчить про порушення його права на спадщину. З метою встановлення факту належності його до спадкоємців за законом четвертої черги, він звернувся до суду спочатку із заявою у порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_3, яку ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 червня 2017 року у справі
№ 442/8237/16-ц залишено без розгляду, а у подальшому - з позовом до
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 (справа № 442/5311/17) Не зважаючи на вказане, суд першої інстанції у порушення вимог процесуального законодавства безпідставно залишив без задоволення клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 442/5311/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Суд першої інстанції, тричі відмовляючи у задоволенні його клопотань про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи не врахував, що єдиним допустимими засобом доказування у даній справі є саме висновок експертизи. Дослідження висновку № 1476 криміналістичної експертизи з дослідження підписів та почерку від 09 червня 2015 року, проведеної у рамках розгляду іншої цивільної справи № 442/6524/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, суперечить принципу безпосередності дослідження доказів, що не давало суду першої інстанції визначених процесуальним законом підстав для відмови у задоволенні про призначення експертного дослідження у даній справі, особливо з урахуванням того, що ні відповідач, ні її представник не заперечували проти її проведення.
Приймаючи до уваги, як доказ на підтвердження того, що підпис у оспорюваному заповіті виконаний ОСОБА_3, висновок № 1476 криміналістичної експертизи з дослідження підписів та почерку від 09 червня 2015 року, суд першої інстанції не врахував, що він суперечить Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженим наказ Міністерстваюстиції Українивід 08 жовтня 1998 року № 53/5.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд проігнорував у цій частині доводи апеляційної скарги, що свідчить про незаконність постанови Апеляційного суду Львівської області від 03 травня
2018 року.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у серпні
2018 року, ОСОБА_2 просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що вони є законними та обгрунтованими. Зазначила, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем жодної із черг після смерті ОСОБА_3, а тому він, як обгрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, не є тією особою, права якої можуть бути порушені оспорюваним заповітом.
Зауважила, що ОСОБА_1 у 2014 році вже звертався до суду з позовом до неї про визнання оспорюваного ним заповіту недійсним (справа № 442/6524/14-ц), який після проведеної судової почеркознавчої експертизи (висновок № 1476 криміналістичної експертизи з дослідження підписів та почерку від 09 червня 2015 року), ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09 лютого 2016 року, залишено без розгляду за заявою позивача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано взяли до уваги наявний у матеріалах цивільної справи № 442/6524/14-ц експертний висновок, як такий, що стосується предмету спору, твердження ОСОБА_1 про те, що зазначене експертне дослідження було проведено за відсутності необхідної кількості вільних зразків підпису ОСОБА_3 є безпідставними, оскільки за таких обставин експерт не зміг би провести дослідження та скласти висновок.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Відповідно до свідоцтва про право власності від 25 грудня 2007 року, квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, за життя спадкодавець склала заповіт від 07 грудня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О. О., зареєстрований у реєстрі за № 2444, відповідно до якого заповіла належну їй частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 08 вересня 2014 року залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, встановлено факт, що ОСОБА_2 належить право на спадкування за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Куртяк О. О., зареєстрованим у реєстрі за № 2444.