Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 766/17327/16-ц
провадження № 61-21464св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - виконавчий комітет Корабельної районної у місті Херсоні ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2017 року у складі судді Дорошинської В. Е. та постанову Апеляційного суду Херсонської області
від 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бездрабко В.О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А., та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Бездрабко В.О., Кузнєцової О. А., Приходько Л. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - виконавчий комітет Корабельної районної у місті Херсоні ради, про усунення перешкод у спілкування з дитиною та її вихованні.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 07 вересня 2007 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, під час якого у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати разом з матір`ю.
Оскільки між сторонами склалася конфліктна ситуація щодо порядку участі батька у вихованні сина, він звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Комсомольської (нині - Корабельної) районної у місті Херсоні ради, рішенням якої від 10 червня 2012 року № 127 встановлено порядок такої участі, а саме надано йому дозвіл забирати малолітнього сина ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну суботу місяця з 10:00 години та повертати хлопчика до постійного місця проживання у неділю о 18:00 годині.
Посилаючись на те, що відповідач не виконує зазначене вище рішення виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради та продовжує чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, позивач просив усунути перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов`язавши ОСОБА_2 не перешкоджати йому у спілкуванні та вихованні малолітнього ОСОБА_3, надавши йому право забирати сина кожну суботу місяця з 10:00 години та повертати його за місцем постійного проживання у неділю не пізніше 18:00 години.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні із сином ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , зобовʼязавши ОСОБА_2 не перешкоджати його спілкуванню та участі у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено ОСОБА_1 спосіб та порядок спілкування з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином: надано йому дозвіл забирати дитину кожну суботу місяця з 10:00 години та повертати за місцем постійного проживання у неділю о 18:00 годині.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Комсомольської (нині - Корабельної) районної у місті Херсоні ради
від 10 серпня 2012 року № 127 "Про дозвіл на спілкування з дітьми" встановлені дні та години побачень позивача з малолітнім сином ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує спілкування з батьком. Ураховуючи, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином у дні та години, що визначені за рішенням органу опіки та піклування, що може негативно вплинути на виховання дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість заявлених позивачем вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2017 року змінено.
Визначено ОСОБА_1 час для спілкування та участі у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 11:00 години до 18:00 години суботи першого та третього тижня кожного місяця.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не довела неможливості здійснення позивачем батьківських обов`язків, його негативного ставлення до дитини, а тому відсутні виключні обставини, які унеможливлюють визначення порядку участі батька у вихованні сина. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження негативного впливу позивача на дитину, відсутності у нього необхідних навиків у догляді за малолітнім сином, як і доказів того, що він потребує спеціального догляду.
Зважаючи на те, що при визначенні способів участі батька у спілкуванні з сином, виконавчий комітет Корабельної районної у місті Херсоні ради в особі органу опіки та піклування, який надав висновок від 31 серпня 2017 року, неповно врахував інтереси самої дитини, яка є малолітньою, та інтереси матері, яка фактично, у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі, буде позбавлена можливості спілкуватися з сином та проводити з ним дозвілля у вихідні дні, що може призвести до складнощів у підготовці дитини до відвідування школи, підготовці до уроків, апеляційний суд вважав за можливе визначити способи участі позивача у вихованні дитини шляхом встановлення систематичних побачень з 11:00 години до 18:00 години суботи першого та третього тижня кожного місяця.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2017 року і постанову Апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2018 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 обгрунтована посиланням на те, що визначаючи способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона перешкоджала позивачу у спілкуванні з дитиною відповідно до рішення виконавчого комітету Комсомольської (нині - Корабельної) районної у місті Херсоні ради від 10 серпня 2012 року
Переглядаючи у апеляційному порядку законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у оскаржуваному судовому рішенні не виклав мотивів, з яких відхилив доводи її апеляційної скарги про упередженість суду першої інстанції при розгляді справи, зважаючи на те, що ОСОБА_6, яка є завідуючою служби у справах дітей Корабельної районної у місті Херсоні ради, та суддя Херсонського районного суду Херсонської області є рідними сестрами, що є обов`язковою підставою для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення.
Крім того, апеляційний суд залишив поза увагою обставини, що вказують на те, що найкращим інтересам малолітнього сина сторін відповідає присутність матері під час спілкування позивача з дитиною.
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Херсонської області від 11 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд не врахував закріплений у чинному сімейному законодавстві та у практиці Європейського суду з прав людини принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, та допустив значне зменшення обсягу прав батька, порівняно з правами матері щодо участі їх у вихованні спільної дитини. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні сина, апеляційний суд не звернув увагу, що позивач має можливості для організації якісного та цікавого дозвілля малолітнього сина ОСОБА_3 у вихідні дні, зокрема транспортувати дитину для спеціально облаштованих для дитячого відпочинку місць, які розташовані поза межами містам Херсона, що є значно кориснішим для його фізичного та розумового розвитку, ніж проведення цього ж часу вдома з матір`ю, тоді як години та дні визначені судом апеляційної інстанції не дають можливості здійснювати такі поїздки, а тому зазначене судове рішення порушує принцип найкращого забезпечення інтересів дитини.
Крім того, на момент ухвалення судового рішення апеляційним судом було чинним рішення виконавчого комітету Комсомольської (нині - Корабельної) районної у місті Херсоні ради від 10 серпня 2012 року, та не змінилися обставини, що слугували підставою для його прийняття: умови проживання позивача та його ставлення до сина, а тому апеляційний суд не мав правових підстав для зменшення кількості годин його участі у вихованні сина та спілкування з ним.
У липні 2018 року надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу
ОСОБА_2 , у якому він просив відхилити зазначену касаційну скаргу, посилаючись на необгрунтованість доводів відповідача про те, що рішення суду першої інстанції було ухвалено у складі судді, яка підлягала відводу, з огляду на наявність родинних відносин між нею та завідувачем служби у справах дітей Корабельної районної у місті Херсоні ради, оскільки, по-перше, рішення про визначення ОСОБА_1 способу та порядку спілкування з сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, приймалося колегіальним органом - комісією з питань захисту прав дитини, а не одноособово ОСОБА_6, по-друге, на дату прийняття комісією рішення від 10 серпня 2012 року № 127, ОСОБА_6 не брала участі у її засідання, оскільки знаходилася у відпустці. Зважаючи на наведене, на дату розгляду справи судом першої інстанції були відсутні, передбачені статтею 20 ЦПК України 2004 року, підстави для відводу (самовідводу) судді Дорошинської В. Е. Крім того, зауважив, що висновки органу опіки та піклування не мають наперед встановленого значення для суду та підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, що надійшов до Верховного Суду у серпні 2018 року від ОСОБА_2, відповідач зазначила, що на дату розгляду справи судом першої інстанції не існувало предмету позову, оскільки рішення виконавчого комітету Комсомольської (нині - Корабельної) районної ради у місті Херсоні від 10 серпня 2012 року, тобто п`ятирічної давності, не могло слугувати підставою для закріплення у рішенні суду, визначеного ним порядку участі позивача у спілкуванні та вихованні сина. Малолітній син ОСОБА_3 більше прихильний до матері, категорично відмовляється від побачень з батьком, а тому встановлений чинним сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дитини може і має бути обмежений судом в інтересах дитини, а тому просила відхилити касаційну скаргу ОСОБА_1 .
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшли пояснення виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради на відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, який колегія суддів не ураховує при вирішенні касаційних скарг по суті за відсутності доказів направлення його копії іншим учасникам справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.