Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 757/47199/18-ц
провадження № 61-6676св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва
від 11 жовтня 2018 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року у складі колегії суддів:
Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 01 листопада 2018 року о 09 годині 15 хвилин.
Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява подана з додержанням вимог статей 175-177 ЦПК України, підсудна Печерському районному суду м. Києва, підстав для її повернення, або відмови у відкритті провадження у справі не встановлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права. Відповідно до інформації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві (далі - ГУ ДМС України в м. Києві) ОСОБА_2 був зареєстрований в Дарницькому районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_1, знятий з реєстрації 10 жовтня 2013 року, та мав намір зареєструватися за адресою: АДРЕСА_2, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва. Оглянутий в судовому засіданні оригінал паспорта ОСОБА_2 не містить відміток щодо його місця реєстрації, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності, є безпідставними.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у якій заявник просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року, та направити справу для розгляду до Дарницького районного суду м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції допустив порушення правил територіальної підсудності, а апеляційний суд зазначене порушення не усунув. Суди не звернули увагу, що згідно інформації, наданої Відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 04 жовтня 2018 року № 6314, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, до 10 жовтня 2013 року, а згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної у м. Києві державної адміністрації
від 09 жовтня 2018 року ОСОБА_2 був зареєстрований у Печерському районі м. Києва за адресою: АДРЕСА_4, до 06 березня
2012 року. Ураховуючи, що останнє відоме місце проживання відповідача є
АДРЕСА_3 , що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва, суд першої інстанції відкрив провадження у справі з порушенням правил територіальної підсудності.
У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 22 травня
2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника
ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Вирішуючи питання про прийняття до провадження справ, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції.
Отже, згідно з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у пункті першому статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
За загальним правилом територіальної підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 27 ЦПК України).
Відповідно до частини 10 статті 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.