Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 591/8253/14-ц
провадження № 61-31436св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2017 року у складі судді Кривцової Г. В. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Хвостика С. Г., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (далі - ТОВ "Сумитеплоенерго") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що надає відповідачу послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Користуючись наданими послугами, відповідач своєчасно не проводить їх оплату, у зв`язку з чим за період з 01 червня 2010 року до 30 червня 2014 року утворилась заборгованість за надані послуги. 23 липня 2014 року Зарічним районним судом м. Суми видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 червня 2010 року до 30 червня 2014 року в розмірі 2 534,20 грн та витрати з оплати судового збору, всього - 2 656 грн. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 18 серпня 2014 року вказаний судовий наказ скасовано, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у порядку позовного провадження.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 20 квітня 2017 року, позовні вимоги ТОВ "Сумитеплоенерго"задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 серпня 2011 року до 30 червня 2014 року у розмірі 4 450,67 грн. У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що відповідач як член сім`ї власника квартири, який в ній проживає, зобов`язаний оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги з опалення та гарячого водопостачання, а тому заборгованість за надані послуги, у межах позовної давності, підлягає стягненню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, та дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції розглянув справу без його участі, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що сплачені ним платежі здійсненні на погашення попередньої заборгованості за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2011 року, оскільки ці платежі мали бути зараховані на погашення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив заяву про відвід судді Левченко Т. А.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали. Зупинено виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 березня 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року справу передали до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживачем за цим Законом є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 67 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно із пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований та фактично проживає у квартирі АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 21).
Власником вказаної квартири є ОСОБА_2, який в цій квартирі не зареєстрований (т. 2, а. с. 10, 20).
Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Суми з 01 жовтня 2005 року здійснюється ТОВ "Сумитеплоенерго" (т. 1, а.с. 15).
У липні 2014 року ТОВ "Сумитеплоенерго" звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01 червня 2010 року до 30 червня 2014 року.