Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 136/1892/16-ц
провадження № 61-36137св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Кицюк Олександр Павлович, приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Кобзар Світлана Віталіївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року у складі судді Кривенко Д. Т. та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Іващука В. А., Ковальчука О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: державний нотаріус Липовецької державної нотаріальної контори Кицюк О. П., приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С. В., про визнання недійсною відмови від прийняття спадщини, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності в порядку спадкування за законом на частину житлового будинку.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка була матір`ю чоловіка позивача - ОСОБА_4 .
Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, крім іншого, входив житловий будинок АДРЕСА_1 .
До кола її спадкоємців за законом увійшли два сини - ОСОБА_4 та його брат ОСОБА_5 - чоловік відповідача.
Як чоловік позивача, так і його брат після смерті матері фактично прийняли спадщину, оскільки постійно проживали у спадковому будинку, який в свою чергу був поділений на дві половини, і продовжували проживати у ньому після її смерті.
У 2004 році ОСОБА_5 мав намір газифікувати частину будинку, де він проживав, у зв`язку з чим виникла необхідність документального його оформлення. А тому він попросив чоловіка позивача - ОСОБА_4 написати відмову від спадщини матері. Однак ОСОБА_4, написавши таку відмову, вважав, що він відмовляється від тієї частини будинку, де проживає його брат. 14 лютого 2004 року державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 постійно проживав у цьому будинку, як до смерті матері, так і після її смерті, прописаний у ньому з 1980 року, фактично вступив в управління та його володіння і яке, як вказує позивач, згідно із чинним на той час законодавством, належало йому з моменту відкриття спадщини, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач вважає, що відмова її чоловіка від спадщини не має правового та ніяких правових наслідків.
ОСОБА_1 вказує, що свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_5, має бути визнано недійсним. З цих же підстав повинно бути визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я відповідача ОСОБА_2, як спадкоємця померлого ОСОБА_5 .
Позивач є спадкоємцем першої черги після смерті свого чоловіка, який фактично прийняв спадщину після своєї матері, але не оформив своїх спадкових прав, а їх діти відмовились від прийняття спадщини, вона просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на частину будинку з відповідними господарськими будівлями, яка фактично належала її покійному чоловіку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок з господарськими будівлями, розташований у АДРЕСА_1, видане 14 лютого 2004 року державним нотаріусом Липовецької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстровий номер 171. Визнано недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області 11 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_2 після смерті її чоловіка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстровий номер 764. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи статті 548, 549 ЦК Української РСР, виходив з того, що у зв`язку із фактичним прийняттям спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3, з моменту відкриття спадщини їм належало спадкове майно, зокрема житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 .
Видача свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_5 суперечить вимогам закону, оскільки порушило право власності на частину спадкового майна ОСОБА_4 і відповідно позивача, яка є єдиним спадкоємцем після його смерті.
Позовні вимоги в частині визнання недійсною заяви - відмови ОСОБА_4 не підлягають задоволенню, оскільки вона не є правочином в розумінні цивільного судочинства і не може вважатись юридично значимою.
Щодо позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, то в їх задоволенні суд першої інстанції відмовив за відсутності доказів неможливості оформити права в нотаріальному порядку.
Суд першої інстанції не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, оскільки про існування оскаржуваних свідоцтв позивачу стало відомо у 2016 році, коли відповідач ОСОБА_2 стала їй чинити перешкоди у користуванні частиною будинку АДРЕСА_1, яким до цього вона та сім`я її сина ОСОБА_6 користувалась безперешкодно. Доказів того, що про існування оскаржуваних свідоцтв позивачу чи ОСОБА_4 могло бути відомо раніше - відповідачем не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року в частині задоволених позовних вимог скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 лютого 2004 року на ім`я ОСОБА_5, посвідчене державним нотаріусом Липовецької держнотконтори Кицюком О. П., зареєстроване в реєстрі за №171. Визнано недійсним в 1/2 частині свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_2, посвідчене приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С. В., зареєстроване в реєстрі за №764. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів встановив, що чоловік позивача ОСОБА_4 як спадкоємець за законом спадщину прийняв, обґрунтовано відмовив у допиті свідків зі сторони ОСОБА_2, адже таке клопотання заявлене стороною після початку судового розгляду справи по суті, при цьому сторона не довела, що ці докази нею подано несвоєчасно з поважних причин, з чим апеляційний суд погодився.
Задовольняючи частково апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що державний нотаріус безпідставно видав свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я лише одного спадкоємця - ОСОБА_5, хоча за законом ОСОБА_4 мав право на Ѕ частину спадкового майна, оскільки фактично прийняв спадщину.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що свідоцтво, видане на ім`я ОСОБА_5, підлягає визнанню недійсним саме в 1/2 його частині, в тій частині, яка за законом належала іншому спадкоємцю - ОСОБА_4, не погодився з висновком суду першої інстанції щодо визнання цього свідоцтва недійним в цілому, адже із суті заявленого позову та спору, який виник між сторонами, обставин справи, позивачем не оспорювалось право ОСОБА_5 на спадкування, відтак суд першої інстанції без наявних на то правових підстав, необґрунтовано визнав недійсним це свідоцтво у повному обсязі.
З цих же підстав визнано недійсним і свідоцтво на право на спадщину за законом, видане на ім`я відповідача ОСОБА_2 саме в 1/2 його частині, в тій частині, на яку має право позивач, як спадкоємець померлого ОСОБА_4 .
Щодо заявленого відповідачами клопотання про застосування позовної давності, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції, що строк позивач не пропустив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2017 року, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2017 року, просила скасувати оскаржувані рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
31 серпня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 07 червня 2019 року № 632/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували позовну давність за заявою ОСОБА_2 .
Суди неправильно застосували статтю 549 ЦК Української РСР, оскільки спадщину фактично прийняв лише ОСОБА_5, який однособово вступив у володіння та управління спадковим майном, сплачував податки, страхував будинок, платіжні повідомлення виписувалися на лише на нього, що спростовує прийняття спадщини ОСОБА_5 .
Суди порушили норми процесуального права, а саме: безпідставно відмовили ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про допит свідків, чим порушели її право на спростування показань свідків позивача, які було прийнято судами як основоположний доказ того, що ОСОБА_4 прийняв спадщину.
Висновок суду першої інстанції про те, що заява ОСОБА_4 від 13 лютого 2004 року є нікчемною, суперечить нормам чинного законодавства, оскільки в рішенні не наведено жодних обгрунтувань та посилань на норму закону, згідно якої правочин є нікчемним.
Позивач як на підставу недійсності заяви ОСОБА_4 зіслалася, що угода ним укладена внаслідок помилки, проте, відповідно частини першої статті 56 ЦК Української РСР така угода може бути визнана недійсною лише за умови подання позову стороною угоди, але позивач не є стороною угоди, на що суди не звернули уваги.
Аргументи інших учасників справи
Заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивовано тим, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню. Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовна давність не пропущена та надали відповідний висновок.
Твердження щодо неправильного застосування судами статті 549 ЦК Української РСР є безпідставними та не відповідають дійсності, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Щодо порушення судами норм процесуального права, то доводи ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки про предмет позову та обставини, які підлягали доказуванню їй було відомо із позовної заяви, проте вона не скористалася своїм правом заявити клопотання про допит свідків до початку розгляду справи по суті.