Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 172/1316/17
провадження № 61-37437св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальний заклад "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня
2018 року у складі судді Битяка І. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу "Васильківська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (далі - КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 01 серпня 1986 року його було прийнято на роботу на посаду лікаря-хірурга до Васильківської центральної районної лікарні Дніпропетровської області, яку у грудні 2011 року перейменовано у КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР". З 03 січня 2012 року його переведено на посаду лікаря-хірурга хірургічного відділення цієї лікарні.
Наказом відповідача № 264 від 23 серпня 2017 року прийнято рішення про скорочення у штатному розписі з 23 жовтня 2017 року однієї ставки лікаря-хірурга хірургічного відділення. Відповідно до наказу № 352к від 23 жовтня
2017 року, його звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Посилаючись на те, що під час звільнення, відповідачем не було дотримано вимог статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення його на роботі як інваліда війни 3 групи та особи, яка віднесена до 1 категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з недотриманням вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України щодо попередження працівника про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяці та вимог частини першої статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору, а також звільнення його з роботи не уповноваженою особою та за відсутності погодження внесення зміни до штатного розпису, позивач просив поновити його на роботі на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР" та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2017 року до дня поновлення його на роботі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області
від 25 січня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що доводи позивача про незаконність його звільнення не знайшли свого підтвердження, оскільки про заплановане звільнення з ініціативи власника він був попереджений 23 серпня
2017 року, тобто за два місяці до звільнення відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України, що підтверджується його підписом про ознайомлення з наказом № 264 від 23 серпня 2017 року про скорочення посади лікаря-хірурга хірургічного відділення КЗ "Васильківської ЦРЛ "ДОР". Позивачу було запропоновано переведення на посаду лікаря-хірурга консультативно-діагностичного відділення КЗ "Васильківської ЦРЛ "ДОР", від якого він відмовився. Оскільки ОСОБА_1 не є членом первинної профспілкової організації, то на нього не розповсюджуються наведені у статті 43 КЗпП України додаткові гарантії при розірванні трудового договору, зокрема отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації. Суд відхилив доводи позивача про його переважне право на залишення на роботі у разі звільнення, оскільки відповідно до штатного розпису станом на 01 листопада 2017 року у хірургічному відділенні існувала лише одна посада лікаря-хірурга та одна посада завідувача відділенням, який також є лікарем-хірургом. Зміни до штатного розпису КЗ "Васильківської ЦРЛ" ДОР" затверджені головою Васильківської районної державної адміністрації відповідно до вимог пункту 35 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (далі - Постанова КМУ від 28 лютого 2002 року № 228). Твердження позивача про те, що рішення з кадрових питань про його звільнення було прийнято неповноважною особою спростовуються наказами голови обласної ради від 07 липня 2017 року № 42-кп, від 01 серпня 2017 року
№ 53-кп, від 31 серпня 2017 року № 59-кп та від 11 жовтня 2017 року № 74-кп, відповідно до яких головного лікаря КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР" звільнено з посади та призначено виконуючим обов`язки головного лікаря.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня
2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для поновлення позивача на посаді лікаря-хірурга та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки при його звільненні відповідачем не було порушено норми чинного трудового законодавства України. Суд відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що рішення з кадрових питань у КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР" прийнято неповноважною особою, оскільки наказами голови обласної ради від 07 липня 2017 року № 42-кп, від 01 серпня 2017 року № 53-кп, від 31 серпня 2017 року № 59-кп та від 11 жовтня 2017 року № 74-кп головного лікаря КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР" було звільнено з посади та призначено виконуючим обов`язки головного лікаря, а тому він діяв у межах тих самих повноважень, що і головний лікар. Посилання ОСОБА_1 на те, що після звільнення кількість штатних місць в КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР" не зменшилась, тобто фактично не відбулося скорочення штату, спростовуються змістом штатного розпису станом на 01 листопада 2017 року, затвердженого головою Васильківської районної державної адміністрації відповідно до вимог пункту 35 Постанови КМУ від 28 лютого 2002 року № 228, у якому відсутня посада лікаря-хірурга хірургічного відділенні, а наявна лише посада завідувача відділенням. ОСОБА_1 був попереджений про звільнення 23 серпня
2017 року, тобто за два місяці, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України, що підтверджується його підписом про ознайомлення з наказом від 23 серпня
2017 року № 264, від запропонованої йому посади лікаря-хірурга консультативно-діагностичного відділення він відмовився. Згода профспілкової організації на звільнення позивача не отримувалась, оскільки він не є членом профспілки, що підтверджується листом голови Первинної профспілкової організації "Васильківська ЦРЛ "ДОР" від 09 листопада 2017 року.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив скасувати рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 травня 2018 року, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не з`ясували, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, та не витребували у відповідача доказів на підтвердження цих обставин. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили доводи про його звільнення з роботи неповноваженою особою, оскільки статутом КЗ "Васильківської ЦРЛ" ДОР" не передбачено повноважень виконуючого обов`язки головного лікаря. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив його клопотання про витребування у відповідача посадової інструкції виконуючого обов`язки головного лікаря, а апеляційний суд на зазначене порушення не звернув увагу та його не усунув. Суди не звернули увагу, що інший лікар-хірург хірургічного відділення КЗ "Васильківська ЦРЛ" ДОР" не є завідуючим цього відділення, а на нього лише покладені його функції, а тому суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали належної правової оцінки його доводам про те, що він мав переважне право на залишення на роботі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із місцевого суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи