Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 751/1920/18
провадження № 61-44292св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова в складі судді Маслюк Н. В. від 25 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В. від 15 серпня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив визнати квартиру за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2000 року, обєктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ним право власності на Ѕ частини вказаної квартири.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що сторони з 16 жовтня 1986 року по 14 листопада 2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі ними за спільні кошти було придбано спірну квартиру, у якій він зареєстрований та проживає по теперішній час. Позивач зазначає, що більшу частину коштів на придбання спірної квартири було внесено ним, оскільки він безперервно працював на різних посадах, починаючи з 1980 року та отримував стабільний дохід, а відповідач, в свою чергу, вела домашнє господарство, виховувала дітей, двічі ходила в декретну відпустку, а потім працювала медсестрею у закладі охорони здоров`я, де отримувала низький дохід, у зв`язку з чим у неї не було можливості придбати квартиру. Починаючи з кінця 2017 року відповідач почала чинити перешкоди позивачу у користуванні його часткою спільного нерухомого майна, а також позивач не зміг розпорядитись своєю часткою через відсутність у нього правовстановлюючих документів та через те, що у договорі купівлі-продажу квартири покупцем визначено відповідача, а сам договір не містить інформації стосовно згоди другого подружжя на її купівлю.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2018 року позов задоволено. Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2000 року № 3609, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко С. М.; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 ; вирішено питання про судовий збір.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що спірна квартира придбана сторонами під час шлюбу, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а тому вказане майно підлягає поділу між колишнім подружжям у рівних частках. Вирішуючи питання перебігу позовної давності, місцевий суд виходив із того, що сам по сабі факт припинення шлюбу не свідчить про порушення права власності одного із подружжя; неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років з дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте у шлюбі майно, зареєстроване за іншим з подружжя, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 15 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2018 року залишено без змін. Вирішено питання про судові витрати.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що ураховуючи, що спірна квартира була придбана сторонами у період шлюбу, то правильним є висновок суду першої інстанції про те, що вона належить сторонам на праві спільної сумісної власності, що не спростовано відповідачем.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 15 серпня 2018 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили дату від якої слід рахувати строк позовної давності по позовній вимозі позивача щодо визнання за ним права власності на Ѕ частини спірної квартири.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, немає.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 751/1920/18 з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 1986 року, який рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2007 року розірвано.
У період перебування сторін у шлюбі за договором купівлі-продажу від 04 серпня 2000 року, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко С. М., зареєстрованим в реєстрі за реєстровим № 3609, на ім`я ОСОБА_2 було придбано квартиру АДРЕСА_2 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.