Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 362/5058/16-ц
провадження № 61-9544св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Васильківський районний відділ Управління державної міграційної служби України в Київській області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Заявник обґрунтовував вимоги тим, що встановлення зазначеного факту йому необхідно для отримання паспорта громадянина України, оскільки він його втратив.
Стислий виклад заперечень заінтересованої особи
Заінтересована особа відзив на заяву не надала.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на території України станом до 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що факт проживання заявника знайшов своє підтвердження у судовому засіданні.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про встановлення факту.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції керувався тим, що у заяві не зазначена мета встановлення такого факту, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт. Посилання заявника, що встановлення факту постійного проживання необхідно йому для приведення у відповідність власних документів не свідчить про те, що ним у заяві зазначено мету встановлення такого факту, оскільки заявлена заявником мета не свідчить про юридичну значимість встановлення такого факту. З матеріалів справи встановлено, що оригінали поданих заявником документів не перевірялися.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність заяви про встановлення факту. Окрім цього, в оскаржуваному рішенні зазначено, що задоволено апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Київській області, яке не подавало апеляційної скарги. Окрім цього, апеляційний суд не повідомив належним чином заявника про час та дату судового засідання, у матеріалах справи відсутні відповідні докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі - Центральне управління) надало суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Чирчик Ташкентської області, але з 1988 року постійно проживав на території України.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою першою розділу V цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 43 ЦПК України учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.