Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 753/19361/17
провадження № 61-6147св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є В.,
учасники справи:
за основним позовом
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Житлово - будівельний кооператив " Ромашка - 1,
за зустрічним позовом
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: ОСОБА_3, Житлово - Будівельний кооператив " Ромашка - 1 "
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі суддів: Слюсар Т.А., Волошиної В.М., Панченка М.М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності, та просила суд визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, та визнати недійсним частково свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_2 від 05 січня 2016 року, а саме замість 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 на 1/3 частини.
Позов мотивовано тим, що вона перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в період перебування в якому подружжям була придбана кооперативна трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Вказувала, що з 1992 року по 1993 рік за спільні грошові кошти вони виплатили у повному обсязі пайові внески за вказану квартиру, яка стала належить їм на праві спільної приватної власності в рівних долях.
08 вересня 2000 року позивач та відповідач подарували 1/3 частини цієї квартири їхній спільній доньці ОСОБА_3 та здійснили продаж 1-кімнатної квартири, яка знаходилася за адресою: АДРЕСА_2, що належала їм на праві спільної приватної власності по 1/3 частини кожному та на продаж якої позивач, як дружина, надала згоду, а на отримані грошові кошти було придбано автомобіль та гараж, якими відповідач користується одноособово.
Посилаючись на те, що спірна квартира була набута в період шлюбу сторін, тому позивач має право на її 1/3 частину, а оскільки відповідачем таке право не визнається, просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, та визнати недійсним частково свідоцтво про власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_2 від 05 січня 2016 року, видане на ім`я ОСОБА_1, зазначивши, що воно видане на 1/5 частину квартири.
В свою чергу ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, та, відповідно до уточненої позовної заяви від 11 вересня 2018 року, просив суд визнати за ним, як за одноособовим власником 2/3 частин квартири АДРЕСА_1 .
Свій позов мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 була придбана за особисті кошти ОСОБА_2, у ОСОБА_1 були відсутні її власні кошти, які б вона була спроможна сплатити на придбання спірної частини квартири.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року, з урахуванням ухвали того ж суду про виправлення описки від 21 вересня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано ОСОБА_2 одноособовим власником 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов, районний суд виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів щодо сплати нею частини пайових внесків за спірну квартиру за грошові кошти, отримані нею особисто до шлюбу або в період шлюбних відносин із відповідачем, вважав доведеним придбання спірної квартири одноособово ОСОБА_2 й з урахуванням дарування частини спірної квартири доньці, визнав за ним право власності на 2/3 частини спірної квартири.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року скасовано та постановлено нове. Позов ОСОБА_1 задоволено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .
Визнано частково недійсним свідоцтво про власності на нерухоме майно індексний номер НОМЕР_2 від 05 січня 2016 року, видане Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві та вважати ОСОБА_2 власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 у іншій частині вимог відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 не було надано доказів придбання спірної квартири за його особисті кошти, а не спільні кошти подружжя, а також визнання ним під час вчинення договору дарування факту належності спірної квартири як їх спільного подружнього майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції в силі, чи відмовити ОСОБА_1 за строком позовної давності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Дарницького районного суду м. Києва № 753/19361/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було встановлені фактичні обставини справи та суд прийшов до необґрунтованого висновку та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та визнав за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 . Зазначає, що поза увагою суду апеляційної інстанції залився той факт, що квартира була сплачена лише за його особисті грошові кошти, інші грошові кошти він позичав у товариша - ОСОБА_7. Зазначає, що позивачка звернула з даним позов зі сплином позовної давності.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
В квітні 2019 року надійшов відзив ОСОБА_1, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, щосторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 липня 1982 року, який рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 травня 2012 року розірвано (а.с.9).
Встановлено, що сторони від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судами встановлено, що на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 31 березня 1991року, ОСОБА_2 був прийнятий у члени житлово - будівельного кооперативу "Ромашка 1" з 28 травня 1991 року (а.с.79 т.1).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 становив 2300000 грн. й був повністю сплачений 13 липня 1993 року (а.с.12,79 т.1); рішенням виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 травня 1994 року, видано ордер на зайняття ОСОБА_2 разом з членами його родини: дружиною ОСОБА_1 та донькою ОСОБА_3 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
Як встановлено, 03 серпня 2000 року на підставі наказу Головного управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 28 липня 2000 року на ім`я ОСОБА_2. видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.161).
Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 08 вересня 2000 року подарував своїй доньці ОСОБА_3 1/3 частину спірної квартири, у зв`язку з чим було внесено зміни у правовстановлюючий документ щодо частки у праві власності відповідача на спірне помешкання до 2/3 (а.с.88 т.2, 224 т.1 ).
Згідно довідки, виданої Голосіївською міжрайонною МСЕК м. Києва, з 23 вересня 2014 року, ОСОБА_2 визнано інвалідом першої групи довічно та потребує сторонньої допомоги (а.с.90 т.1).
Судами встановлено, що з 05 липня 2014 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 (а.с.89 т.1).
Апеляційним судом встановлено, що спірна квартира сторонами була придбана у 1993 році, після тривалого часу перебування у шлюбі- з липня 1982 року.
Судом апеляційного суду досліджено, що доходи ОСОБА_2, а саме довідку про його доходи з посиланням на те, що він мав на той час заробітну плату, яка перевищувала доходи позивача (а.с.187-204 т.2).
Між тим, апеляційним судом досліджено та встановлено, що ОСОБА_1 в період шлюбу працювала й отримувала доходи, які носили сталий характер (а.с.30 т.1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.