Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 646/7744/17
провадження № 61-26455св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Міжрайонний відділ Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року у складі судді Сороки О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України(далі - Держказначейство України), Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) про відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2014 року стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВторметХарків" (далі - ТОВ "ВторметХарків") на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 24 128,10 грн. Станом на 06 листопада 2017 року зазначене судове рішення не виконано. Він неодноразово звертався до державної виконавчої служби з вимогами виконати рішення суду, проте державним виконавцем необхідні виконавчі дії вчинені не були.
Посилаючись на те, що внаслідок бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання судового рішення йому завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях та порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні відносин з оточуючими та загального добробуту сім`ї, просив стягнути з Держказначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, та винести окрему ухвалу щодо Головного управління Національної поліції у Харківській області стосовно притягнення до відповідальності винних посадових осіб МВ ДВС по Основ`янському та Слобідському районах м. Харкова ГТУЮ у Харківській області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок бездіяльності державного виконавця підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, зокрема стаття 56 Конституції України, статті 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України. Відповідно до статті 1167 ЦК України підставою для застосування відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження протиправної бездіяльності державного виконавця, скарга на ім`я начальника Комінтернівського відділу Державної виконавчої служби м. Харків на дії державного виконавця не є достатнім підтвердженням бездіяльності державного виконавця, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про результати її розгляду, в судовому засіданні позивач повідомив, що він не звертався зі скаргами на бездіяльність державного виконавця до суду. Сам факт невиконання рішення суду не свідчить про бездіяльність державного виконавця, тоді як з наданих суду доказів убачається, що державним виконавцем були здійснені необхідні заходи в рамках виконавчого провадження, направлені на виявлення майна боржника з метою виконання рішення суду. Суд вважав необґрунтованими посилання позивача на те, що державний виконавець позбавив його гарантованого Конституцією України права на отримання плати за свою працю та можливості утримувати свою сім`ю, оскільки заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова
від 15 липня 2014 року у справі № 641/3361/14-ц з ТОВ "ВторметХарків" на користь позивача стягнуто не заробітну плату, а середній заробіток за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні. Судом встановлено, що позивач працював у зазначеному товаристві лише два місяці, остаточний розрахунок з ним проведено
01 квітня 2014 року, на теперішній час позивач працевлаштований. Позивач не обґрунтував розмір заявленої ним до відшкодування моральної шкоди, який у декілька разів перевищує розмір стягнутої з ТОВ "ВторметХарків" заборгованості.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 січня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Належним доказом бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб виконавчої служби. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо не доведення позивачем факту протиправної поведінки державного виконавця, яка полягає у невиконанні судового рішення, наявності причинного зв`язку між такою бездіяльністю та шкодою, вини державного виконавця, не доведення факту заподіяння моральної шкоди та її розміру. Суд відхилив доводи апеляційної скарги про необґрунтовану відмову суду першої інстанції у витребуванні у державної виконавчої служби відомостей про виконання судових рішень щодо ТОВ "ВторметХарків" з посиланням на те, що відомості про виконання інших судових рішень щодо ТОВ "ВторметХарків" не можуть слугувати підтвердженням бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 45100346, тоді як наявні у матеріалах письмові докази, свідчать про здійснення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання судового рішення у вказаному виконавчому провадженні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Червонозаводського районного суду
м. Харкова від 04 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про не доведення протиправної бездіяльності державного виконавця щодо не виконання заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 липня 2014 року, оскільки не надали належної оцінки його доводам про те, що державний виконавець виконував судові рішення щодо ТОВ "ВторметХарків" не у порядку черговості, визначеній статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження", а на власний розсуд. З огляду на наведене вважав, що суди необґрунтовано відмовили у витребуванні доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема відомостей про виконання судових рішень щодо ТОВ "ВторметХарків".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з статтею 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.