Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 302/232/16-ц
провадження № 61-33264св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
зустрічний позов №1
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,
відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті осіби: ОСОБА_2, приватний нотаріус Корбутяк Ірина Василівна,
зустрічний позов № 2
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Корбутяк Ірина Василівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2017 року у складі судді Гайдур А. Юта ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2008 року.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 31 серпня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду відповідно до пункту п`ятої частини другої статті 207 ЦПК України.
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737, укладеної 19 серпня 2008 року.
Заява обґрунтована тим, що 30 січня 2008 року він уклав договір кредиту з ПАТ КБ "ПриватБанк", відповідно до якого він отримав кредит у сумі 30 000,00 грн. На виконання цього договору укладено договір іпотеки № MKMWGІ0000002737.
Відповідно до додатку № 1 до договору кредиту щомісячний платіж становив 525,71 грн.
19 серпня 2008 року керуюча Міжгірським відділенням ПАТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_4 запропонувала підписати додаткову угоду для більш вигідної відсоткової ставки для нього, яка буде обчислюватися в доларах США. Цю угоду він підписав.
Вважає, що між ним і банком укладений фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків. Від банку іноземну валюту він не отримував.
Крім того, в пункті 8.3 додаткової угоди неправильно зазначено адресу житлового будинку, що виступає іпотекою нерухомого майна для забезпечення виконання зобов`язань за договором.
Вважає, що між ним і банком був укладений новий договір, який є фіктивним, просить визнати його недійсним, посилаючись на зазначені обставини, порушення банком норм цивільного законодавства, а також те, що його дружина ОСОБА_2 не укладала з банком договору поруки.
28 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь безпідставно сплачені кошти на суму 89 404,53 грн, посилаючись на те, що станом на 19 серпня 2008 року він не мав заборгованості перед банком, а після укладення фіктивної додаткової угоди він безпідставно сплачував кошти до 29 лютого 2016 року.
25 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору поруки від 30 січня 2008 року.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обгрунтований тим, що у березні 2016 року банк пред`явив вимогу про стягнення з неї та її чоловіка ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 170,90 дол. США за кредитним договором від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737. Ознайомившись з додатками до позову, вона виявила договір поруки, який не підписувала і про який їй нічого не відомо.
Просила визнати цей договір поруки недійсним.
У травні 2016 року ОСОБА_2 уточнила зустрічний позов до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737, укладеної 19 серпня 2008 року, мотивувавши її тим, що додаткова угода за своїм змістом є новим договором, на укладення якого вона своєї згоди як дружина ОСОБА_1 не надавала, цей договір потребував нотаріального посвідчення, оскільки укладений щодо цінного майна, в угоді неправильно зазначена адреса житлового будинку.
Посилаючись на зазначені обставини, на порушення банком норм сімейного та цивільного законодавства просила визнати додаткову угоду недійсною.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2017 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2017 року, в зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.
У позові ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737, укладеної 19 серпня 2008 року, відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним договір поруки, укладений 30 січня 2008 року №MKMWGІ0000002737.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи - 900,48 грн.
Відмовляючи в позові про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737, укладеної 19 серпня 2008 року, та стягнення коштів у сумі 89 404,53 грн, суди виходили з того, що при укладенні кредитного договору та додатку до нього у вигляді додаткової угоди дотримані вимоги, передбачені статтею 203 ЦК України. Укладена з банком додаткова угода не погіршує матеріальне становище позивача та не змінює умови основного договору, укладення додаткової угоди не передбачало отримання ОСОБА_1 коштів, а лише конвертацію валюти.
Визнавши недійсним договір поруки, укладений 30 січня 2008 року №MKMWGІ0000002737, суди виходили з того, щоОСОБА_2 цей договір не підписувала, з ним не ознайомлена, тобто відсутнє її волевиявлення на укладення договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
28 листопада 2017 рокуОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення, просили судові рішення скасувати в частині відмови взустрічному позові про визнання недійсною додаткової угоди від 19 серпня 2008 року до договору про іпотечний кредит від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737, та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 89 404, 53 грн, постановити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
29 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 31 жовтня 2017 року.
У червні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 572/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судові рішення постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Додаткова угода між ним та банком погіршила його становище (матеріальне), оскільки збільшилася відсоткова ставка за кредитом, у нього виникли більші витрати на погашення кредиту, ніж передбачено кредитним договором від 30 січня 2008 року № MKMWGІ0000002737.
При підписанні додаткової угоди 19 серпня 2008 року він не розумів її значення, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні.
У пункті 9.2 цієї угоди неправильно зазначений номер будинку - НОМЕР_1, що є підставою вважати її фіктивною.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає те, що у порушення статті 65 СК України вона не надала згоди на укладення додаткової угоди, укладеної між банком та ОСОБА_1 . За змістом додаткова угода є новим договором про іпотечний кредит.
У цьому договорі неправильно зазначено номер її будинку.
Суди до спірних правовідносин не застосували статтю 234 ЦК України.
Суди не застосували статті 3, 7 Закону України "Про іпотеку", не взяли до уваги, що договір про іпотечний кредит нерозривно пов`язаний з договором про іпотеку.
Аргументи інших учасників справи
13 лютого 2018 року надійшов відзив ОСОБА_1, в якому він погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_2 та просить її задовольнити.
13 лютого 2018 року надійшов відзив ОСОБА_2, в якому вона погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 та просить її задовольнити.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.