Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 126/3325/16-ц
провадження № 61-36382св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бершадська міська рада Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року у складі судді Гуцола В. І. та постанову Апеляційного суду Вінницької області
від 11 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Кучевського П. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бершадської міської ради Вінницької області про встановлення юридичного факту проживання та визнання права власності за набувальною давністю.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що у 1985 році її брат
ОСОБА_2 осліп, унаслідок чого потребував постійної сторонньої допомоги, яку до дня його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) вона надавала.
З 2000 року ОСОБА_2 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Здійснюючи заходи спрямовані на прийняття спадщини після смерті брата, вона не виявила правовстановлюючих документів на житловий будинок, а тому звернулася з відповідним запитом до Бершадської міської ради Вінницької області, з відповіді на який від 26 серпня 2016 року, їй стало відомо, що будинок по АДРЕСА_1 належить Бершадській міській раді Вінницької області на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2001 року та знаходиться на балансі міської ради, відомості про передачу спірного будинку ОСОБА_2 відсутні.
Посилаючись на те, що з 2000 року вона здійснювала догляд за вказаним будинком та прибудинковою територією, оплачувала комунальні платежі, а також на те, що відповідач заперечує факт володіння та користування спірним житловим приміщенням її братом ОСОБА_2, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: встановити факт володіння (користування) ОСОБА_2 житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з початку 2000 року по
07 листопада 2014 року; визнати за нею право власності за набувальною давністю на нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23 січня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику відмовлено. Набуття права власності на майно за набувальною давністю неможливе, якщо існує титульне володіння, тобто особа володіє майном на певній правовій підставі, навіть оформленій неповністю правильно. Оскільки судом встановлено, що після придбання відповідачем спірного житла воно було позачергово надано ОСОБА_2 на умовах житлового найму, хоча і з порушенням порядку його надання, а саме без рішення міської ради про надання житла та без видачі ордера, який припинено 07 листопада 2014 року у зв`язку зі смертю наймача ( ОСОБА_2 ), та за відсутності доказів на підтвердження користування позивачем спірним житлом після закінчення строку дії договору житлового найму протягом п`ятнадцять років, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірний житловий будинок у порядку статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Оскільки у судовому порядку можуть бути встановлені лише факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, тоді як встановлення факту володіння (користування) ОСОБА_2 житловим приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не тягне для його спадкоємиці ОСОБА_3 будь-яких правових наслідків, суд першої інстанції вважав відсутніми підстави для задоволення зазначених вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року у частині відмови у визнанні права власності за набувальною давністю та ухвалено у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.
У іншій частині рішення Бершадського районного суду Вінницької області
від 23 січня 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи спір у частині вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд першої інстанції безпідставно послався на наявність договору житлового найму, укладеного між Бершадською міською радою Вінницької області та ОСОБА_2, докази на підтвердження існування якого у матеріалах справи відсутні. Крім того, згідно з повідомленням відповідача від 07 вересня 2017 року № 946, будь-які документи щодо передачі ОСОБА_2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на умовах житлового найму, оренди чи власності - відсутні, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині і ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційний суд також зауважив, що наявні у матеріалах справи докази обгрунтовано свідчать про те, що місцем проживання позивача у спірний період зареєстрованим місцем проживання заявника було: АДРЕСА_2, що спростовує посилання на те, що вона володіла спірним житловим будинком понад десять років.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргаОСОБА_1 , у якій вона просила скасувати рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року і постанову Апеляційного суду Вінницької області
від 30 травня 2018 року, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що відмовляючи у задоволенні вимог про визнання права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_2, на момент його смерті фактично проживала разом зі спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , та продовжила проживати у спірному житлі після його смерті, а тому ураховуючи положення частини другої статті 344 ЦК України, до часу безперервного добросовісного володіння нею чужим майном, необхідно приєднати увесь час, протягом якого цим майном володів
ОСОБА_2 , спадкоємцем якого вона є.
Набуваючи у володіння спірний житловий будинок взамін знищеного внаслідок пожежі житла, спадкодавець, не мав жодного сумніву у добросовісності та правомірності підстав набуття ним права на житло, з огляду на вади зору сприймав даний факт виключно зі слів працівників органу місцевого самоврядування та попереднього власника житлового приміщення, і не мав об`єктивної можливості захистити своє право на житло, зокрема щодо належного оформлення за ним наданого відповідачем житла.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у визнанні права власності за набувальною давністю, апеляційний суд залишив поза увагою, обгрунтованість вимог про встановлення факту володіння (користування) ОСОБА_2 житловим приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у період з 2000 року по
07 листопада 2014 року ураховуючи, що від встановлення такого залежить правомірність приєднання до часу її добросовісного володіння таким майном, також часу добросовісного володіння цим майном спадкодавцем.
Касаційна скарга ОСОБА_1 містить клопотання про виклик заявника у судове засідання з розгляду касаційної скарги на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 23 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 30 травня 2018 року.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Таким чином, питання виклику учасників справи у судове засідання суд вирішує з урахуванням конкретних обставин справи та встановленої необхідності надання пояснень учасниками справи.
Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК Українипід час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.