Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 345/3007/17
провадження № 61-25200св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Вище професійне училище № 7 м. Калуша,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вищого професійного училища № 7 м. Калуша на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Бойчука І. В., Горейко М. Д., від 19 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищого професійного училища № 7 м. Калуша (далі - ВПУ № 7) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що працювала майстром виробничого навчання ВПУ № 7 і наказом № 27-к від 30 червня 2017 року була звільнена з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України. Підставою для звільнення у наказі зазначено, що вона в присутності директора навчального закладу вказала на проблеми цього закладу та використання праці учнів поза межами навчальної та виробничої практики без виплати їм заробітної плати.
Вважала звільнення з роботи незаконним, оскільки вона не вчиняла аморального поступку в розумінні пункту 3 статті 41 КЗпП України, а тому просила поновити їй строк звернення до суду, визнати незаконним наказ про її звільнення, поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у складі судді Миговича О. М. від 27 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач ознайомилася з наказом про своє звільнення 30 червня 2017 року, проте з цим позовом до суду звернулась 31 серпня 2017 року, тобто з пропуском передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України місячного строку звернення до суду з позовом про захист порушених трудових прав, а її звернення до інших організацій з цього приводу не є поважною причиною для поновлення вказаного строку.
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2017 року та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Визнано незаконним наказ № 27-к від 30 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання Вищого професійного училища № 7 м. Калуша.
Стягнуто з Вищого професійного училища № 7 м. Калуша на користь ОСОБА_1 60 889,60 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відрахуванням всіх обов`язкових платежів та внесків.
У решті позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оголошення ОСОБА_1 догани за невиконання посадових обов`язків відповідно до Посадової інструкції майстра виробничого навчання, грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку для працівників ВПУ № 7 та критичний виступ ОСОБА_1 під час звіту директора 20 червня 2017 року, які були підставою для звільнення з її роботи, не є аморальним вчинком у розумінні пункту 3 статті 41 КЗпП України, а тому позов в частині визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованим. Строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин: звернення із відповідними заявами до державних органів та перебування на стаціонарному лікуванні після звільнення з роботи. Відсутні підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди, оскільки ця вимога необґрунтована.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Верховного Суду, ВПУ № 7 просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що органи, до яких зверталась ОСОБА_1 за захистом своїх трудових прав, не уповноважені розглядати трудові спори, а тому висновок апеляційного суду про наявність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом є безпідставним. Поширена позивачем негативна інформація щодо діяльності навчального закладу є недостовірною та аморальною, а тому розірвання трудового договору ОСОБА_1 на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України є законним.
Касаційна скарга не містить доводів що правильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому законність й обґрунтованість постанови апеляційного суду в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряється відповідно до положень статті 400 ЦПК України.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14 травня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працювала майстром виробничого навчання ВПУ № 7 і наказом № 27-к від 30 червня 2017 року була звільнена з роботи на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України, з яким була ознайомлена того ж дня.
Підставою для звільнення з роботи були: наказ директора училища від 27 червня 2017 року № 2-с, яким ОСОБА_1 оголошено догану за невиконання посадових обов`язків відповідно до Посадової інструкції майстра виробничого навчання, грубе порушення Правил внутрішнього розпорядку для працівників ВПУ №7 та дискредитація службових повноважень адміністрації училища та певного кола педагогів щодо порушення законодавства в частині навчально-виробничого та навчально-виховного процесів, озвучених під час звіту директора 20 червня 2017 року в присутності начальника управління професійно-технічної освіти, вищої освіти та молодіжної політики.
У протоколі № 1 звіту директора та колективу ВПУ №7 від 20 червня 2017 року зафіксований виступ ОСОБА_1 такого змісту: "Учні групи № 5б замість технологічної практики працюють на будівельних роботах в районній лікарні і немає оплати за ці роботи. Є в училищі і мертві душі - учні, які є в списку групи, а насправді вони не ходять на заняття. Відносно поганого результату на конкурсі, то там не зовсім чесно оцінювали учнів. Представник з Вінниці погано виконав завдання, а йому дозволили переробити і в результаті він посів 6 місце. Майстрів виробничого навчання будівельного профілю принижують і роблять з них будівельну бригаду, яка незаконно працює на училище" (а.с. 80).
19 липня 2017 року ОСОБА_1 подала заяву до управління держпраці Івано-Франківської області, а 24 липня 2017 року - до Департаменту освіти, науки та молодіжної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації з проханням провести перевірку законності її звільнення з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.
Згідно із випискою з медичної карти стаціонарного хворого з 05 липня 2017 року до 17 липня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі "Районна лікарня Калуської районної ради".
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо підставності позовних вимог