Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 280/8/17
провадження № 61-12004св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Єврошпон",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року у складі судді Василенка Р. О. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Єврошпон"
(далі - ТОВ "Фабрика Єврошпон") про визнання дій дискримінацією за віковою ознакою, відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він перебував на обліку в районному центрі зайнятості у м. Коростишеві. 18 жовтня 2016 року він отримав направлення на працевлаштування до відповідача за вакансією "розмітник по дереву", однак відповідач безпідставно відмовив у працевлаштуванні та усно повідомив, що він не підходить за віком, оскільки йому потрібні працівники на цю вакансію віком до 45 років. Вважаючи незаконною відмову відповідача у працевлаштуванні, він звернувся зі скаргою до Управління держпраці у Житомирській області, яке листом від 15 грудня 2016 року № 5452 підтвердило незаконність дій відповідача, зокрема порушення вимог частини першої статті 11 Закону України
"Про зайнятість населення". Такими діями відповідача йому завдано майнову шкоду, яка полягає в неотриманні заробітної плати у сумі 11 200, 00 грн та моральної шкоди, розмір відшкодування якої він оцінює у сумі 3 000, 00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відзив на позов не надходив.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 24 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Фабрика Єврошпон" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000, 00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в прийнятті на роботу, порушуючи вимоги статей 2, 2-1 КЗпП України, статті 11 Закону України "Про зайнятість населення". Суд дійшов висновку, що порушенням законних прав позивача йому завдано моральну шкоду, яка знайшла прояв у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, докладанні додаткових зусиль для організації свого життя, розмір відшкодування якої, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінив у розмірі 3 000, 00 грн. Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у цій частині. Вимога позивача щодо встановлення факту дискримінації через неприйняття на роботу за віковими ознаками задоволенню не підлягають, оскільки в цьому випадку є зайвими, не відносяться до встановлення юридичного факту, і ці обставини встановлюються судом під час розгляду справи.
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду обґрунтовувалося тим, що у матеріалах справи відсутні та не надані позивачем докази того, що він міг і повинен був отримати доходи у сумі 11 200, 00 грн, які він не отримав у зв`язку з неправомірними діями відповідача. Не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що відповідач розміщував в оголошенні розмір заробітної плати 200, 00 грн за один робочий день, оскільки зазначена сума не підтверджена доказами. Крім того, здійснюючи розрахунок завданих збитків, позивач не довів належними доказами, чому саме розрахунок здійснюється за 56 днів, починаючи з 18 жовтня 2016 року, оскільки навіть якщо позивача було б прийнято на роботу, це не дає підстав вважати, що він приступив би до її виконання саме 18 жовтня 2016 року та пропрацював би 56 днів. Таким чином, сума упущеної вигоди у розмірі 11 200 грн є абстрактною та не підтверджується належними доказами, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині. Рішення суду першої інстанції у частині вимог про встановлення дискримінації та відшкодування моральної шкоди не оскаржувалося та не переглядалося.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2019 року, ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасувати у частині відмови у позові про відшкодування майнової шкоди у формі упущеної вигоди, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у проведенні судового засідання у режимі відеоконференції. Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин положення статті 94 КЗпП України. Суди також не надали належної оцінки доказам наявності розміру шкоди, фотографіям оголошення відповідача із зазначенням розміру заробітної плати, а також доказам можливості працювати у відповідача 56 днів.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені у статті 213 ЦПК України 2004 року, статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Позивач перебував на обліку в Коростишівському районному центрі зайнятості і 18 жовтня 2016 року отримав направлення на працевлаштування на вільне робоче місце до ТОВ "Фабрика Єврошпон", яке зазначило, що просить направити на вільне робоче місце іншу кандидатуру. Причини відмови у прийнятті на роботу позивача не зазначили.
Відповідно до відповіді Управління держпраці у Житомирській області від 15 жовтня 2016 року № 5452 за наслідками розгляду звернення позивача, встановлено порушення з боку ТОВ "Фабрика Єврошпон" частини першої статті 11 Закону України "Про зайнятість населення" у частині прояву дискримінації у сфері зайнятості населення за ознаками віку.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про зайнятість населення" кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.