Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 476/347/17
провадження № 61-15246св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Багата Нива",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Чернякової Н. В. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Данилової О. О.,
Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доФермерського господарства "Багата Нива" (далі - ФГ "Багата Нива") про розірвання договору оренди землі.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка площею 8,56 га, кадастровий номер 4823055100:03:000:0079, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Єланецької селищної ради Миколаївської області. На підставі договору оренди землі
від 01 листопада 2010 року він передав зазначену земельну ділянку ФГ "Багата Нива" у строкове платне користування строком на 15 років.
За змістом пунктів 9, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у строк до 30 грудня поточного року у розмірі трьох процентів від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладення договору
2 599,40 грн. Відповідно до пункту 10 договору, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляцій.
Посилаючись на те, що орендар у період з 2010 року по 2016 рік систематично не сплачував йому орендну плату, а виплатив її лише у 2017 року без урахування індексу інфляції та пені, дізнавшись про його намір звернутися до суду з вимогами про розірвання договору оренди землі, позивач просив розірвати договір оренди землі від 01 листопада 2010 року, укладений між
ним та ФГ "Багата Нива".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 23 листопада
2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що протягом строку дії оспорюваного договору оренди землі, відповідач допускав істотне порушення умов договору, що полягало у систематичній несплаті ним орендної плати. Однак незадовго до звернення позивача до суду із зазначеним позовом, ФГ "Багата Нива" сплатило ОСОБА_1 заборгованість за попередні роки у розмірі 23854,75 грн, а позивач, у свою чергу прийняв виконання відповідача, що дає підстави для висновку про відновлення його прав. Оскільки обставини, які слугували підставою для вимоги про розірвання договору, на дату звернення з позовом, перестали існувати, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 23 листопада
2017 року змінено в частині підстав відмови у позові, шляхом зазначення про те, що підставою для відмови у позові слід вважати недоведеність факту систематичної несплати орендної плати у період дії договору оренди.
Змінюючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено факту систематичної несплати орендарем орендної плати протягом 2011-2016 років, своєчасність виплати якої у спірний період підтверджується копіями відомостей на виплату орендної плати за 25 листопада 2011 року, 02 жовтня 2012 року, 04 жовтня 2013 року, 18 вересня 2014 року,
01 вересня 2015 року, 21 листопада 2016 року, свого підпису у яких позивач не заперечував. За наведених обставин, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність, передбачених частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" та пунктом "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), підстав для розірвання договору оренди землі, змінивши мотиви відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У березні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 23 листопада 2017 року і постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 25 січня 2018 року, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця, визначених Законом України "Про оренду землі" є право на своєчасне отримання орендної плати у закріпленому у договорі розмірі, тому встановивши, що ФГ "Багата Нива" лише у 2017 році сплатило ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за попередні роки (2011-2016 роки), суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови у розірванні договору оренди землі з підстав систематичної несплати орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у позові, апеляційний суд, у порушення частини третьої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), прийняв до уваги докази на підтвердження виплати йому орендної плати за 2011 - 2017 роки, що були долучені відповідачем до заперечень (відзиву) на апеляційну скаргу ОСОБА_1, поважних причин неподання яких до суду першої інстанції ФГ "Багата Нива" не навело. Апеляційний суд не зауважив на посилання ФГ "Багата Нива", викладені у зазначених запереченнях (відзиві) про те, що відповідач щороку надавав позивачу благодійну допомогу, і не перевірив чи не є надані ФГ "Багата Нива" докази підтвердженням сплати орендарем благодійної допомоги.
Висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивач протягом 2011-2016 років не пред`являв претензій орендарю щодо несвоєчасної сплати орендної плати не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки 31 березня
2016 року він направив відповідачу повідомлення про намір самостійно обробляти належну йому на праві власності земельну ділянку.
У травні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ФГ "Багата Нива" на касаційну скаргу, у якому відповідач просив залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 посилаючись на відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, з огляду відсутність порушень ФГ "Багата Нива" умов договору оренди землі. Зазначало, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що орендар своєчасно сплачував позивачеві оренду плату за користування земельною ділянкою, що у суді першої інстанції було підтверджено довідкою ФГ "Багата Нива" від 22 червня 2017 року, а у суді апеляційної інстанції додатково - відомостями про виплату орендної плати ОСОБА_1 за 2011-2016 роки, оскільки представник відповідача не був присутній у судових засіданнях у суді першої інстанції з поважних причин (хвороба представника та його відрядження).
Зауважив, що отримуючи у листопаді 2015 року довідку про розмір орендної плати з метою оформлення субсидії, ОСОБА_1 не висловлював жодних претензій з приводу невиплати йому орендної плати. На зазначені обставини ОСОБА_1 також не посилався при зверненні з позовом до ФГ "Багата Нива" про звільнення орендованої земельної ділянки, поданого до суду
31 березня 2016 року. 03 жовтня 2017 року, позивач відповідно до умов договору оренди землі, також отримав орендну плату за 2017 рік у розмірі 5 507,29 грн.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє у межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянка площею 8,56 га, кадастровий номер 4823055100:03:000:0079, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Єланецької селищної ради Миколаївської області.
01 листопада 2010 року між ОСОБА_1 та ФГ "Багата Нива" укладений договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування зазначену земельну ділянку, строк дії договору - п`ятнадцять років.