Постанова
Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 200/11708/16-к
провадження № 51-716км18
Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12016040640001198, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця
с. Семенівка Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; на підставі
ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням на нього обовʼязку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня
2016 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання
у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за попереднім вироком Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 01 червня 2016 року більш суворим за цим вироком ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України суд поклав на ОСОБА_1 обов`язок повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання.
За вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він20 січня
2016 року близько 13:00, перебуваючи поблизу будинку №44 на просп. Героїв
у м. Дніпропетровську, з невстановленого джерела незаконно, повторно, без мети збуту придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін масами 0,0650 г, 0,0588г, 0,0608 г, 0,0675 г, 0,0300 г, 0,0285 г, 0,0343 г, 0,0315 г, 0,0240 г, 0,0250 г, 0,0240 г, 0,0260 г (маса метамфетаміну складає відповідно 0,0462 г, 0,0424 г, 0,0453 г, 0,0438 г, 0,0200 г, 0,0183 г, 0,0235 г, 0,0225 г, 0,0166 г, 0,0188 г, 0,0171 г, 0,0186 г), яку незаконно, повторно, без мети збуту, зберігаючи при собі, перевіз на маршрутному таксі до ТЦ "Терра" на просп. Богдана Хмельницького, 118-Д у м. Дніпропетровську, звідки переніс до свого місця помешкання - у квартиру
АДРЕСА_2 , де продовжив незаконно, повторно, без мети збуту зберігати до 09 березня 2016 року,коли її було вилучено співробітниками поліції.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада
2016 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області просить ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року щодо ОСОБА_1 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції. Стверджує, що місцевий суд безпідставно звільнив ОСОБА_1
від відбування покарання з випробуванням відповідно до
ст. 75 КК України. Зазначає, що суд усупереч вимогам ст. 65 КК України не врахував низки обставин, а саме того, що ОСОБА_1 протягом 2016 року вчинив три злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров`я населення, суспільно корисною працею не зайнятий, судом не встановлено походження грошових коштів, за які засуджений придбав наркотичну речовину. Суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не перевірив вироку місцевого суду на предмет відповідності призначеного ОСОБА_1 покарання вимогам статей 50, 65 КК України, не навів у своїй ухвалі переконливих підстав та не надав вичерпних відповідей на всі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі.