Постанова
Іменем України
27 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 2-370/10
провадження № 61-8408св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 червня 2016 року у складі судді Мусулевського Я. А. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2016 року у складі колегії суддів: Колісниченка А. Г., Вербицької Л. І., Капітан І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 02 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 341 на суму 11 454 доларів США строком до 02 листопада 2014 року із зобов`язанням позичальника повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у строки та в порядку, встановленому кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 02 листопада 2007 року укладений договір поруки, згідно із яким поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Також в забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань в повному обсязі позичальника перед банком, між вказаними сторонами укладений договір застави транспортного засобу від 02 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу. Предметом застави є автомобіль "DAEWOO FSO69Y".
В цей же день був укладений договір добровільного страхування № 28-2201-0169 майна, переданого в заставу між ОСОБА_1 та ЗАТ "СК "Українська страхова група". Строк дії цього договору закінчився 02 листопада 2008 року, відповідач до теперішнього часу не уклав нового договору страхування предмета застави, чим порушив умови договору застави.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань перед банком станом на 04 грудня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 10 451,74 доларів США та 6 127,96 грн, що складається із заборгованості: за кредитом, що підлягає достроковому поверненню - 8 166 доларів США, простроченої заборгованість за кредитом - 1 873 доларів США, за відсотками за користування кредитом - 412,74 доларів США, пеня за простроченими відсотками - 128,28 доларів США, пеня за прострочену заборгованість за кредитом - 3 107,53 грн, штрафні санкції за невиконання зобов`язань, щодо страхування заставного майна - 2 892,15 грн.
З урахуванням викладеного банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у вказаному розмірі та судові витрати.
Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 07 червня 2010 року, з урахуванням внесених виправлень арифметичних помилок ухвалою цього ж суду від 10 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 13 липня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 02 листопада 2007 року в сумі 10 451,74 доларів США та 3 107,53 грн, з яких: 8 166,00 доларів США - сума кредиту, що підлягає достроковому поверненню, 412,74 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 1 873 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 128,28 грн - пеня за простроченими відсоткам, 3 107,53 грн -пеня за прострочення заборгованості за кредитом. Стягнуто з ОСОБА_1 штрафні санкції за невиконання обов`язків, щодо страхування заставного майна в сумі 2 892,15 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, а тому на підставі вимог статей 526, 530, 544, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідачі повинні нести солідарну відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2016 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справіз касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком не дотримано процедури повідомлення боржника про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а саме претензія банку з відповідною вимогою була вручена лише поручителю ОСОБА_2, а ОСОБА_1 не вручена. Пеня нарахована з перевищенням річного строку, передбаченого частиною другою статтею 258 ЦК України.
Крім того, суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального законодавства щодо належного повідомлення сторін про дату і час розгляду справи.
У жовтні 2016 року від банку на адресу суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він вказував, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому просив залишити їх без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 02 листопада 2007 року між ПАТ АБ "Укргазбанк"та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 341 для придбання автомобіля на суму 11 454 доларів США строком до 02 листопада 2014 року із зобов`язанням повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом у строки та в порядку, встановленому кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_2 02 листопада 2007 року укладений договір поруки, згідно із яким поручитель ОСОБА_2 відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Також в забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань в повному обсязі позичальника перед банком, між вказаними сторонами укладений договір застави транспортного засобу від 02 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу. Предметом застави є автомобіль "DAEWOO FSO69Y".
В цей же день був укладений договір добровільного страхування № 28-2201-0169 майна переданого в заставу між ОСОБА_1 та ЗАТ "СК "Українська страхова група". Строк дії вказаного договору закінчився 02 листопада 2008 року, відповідач не уклав нового договору страхування предмету застави, чим порушив умови договору застави.
Згідно з умовами договору застави за невиконання чи неналежне виконання пунктів 3.3.1- 3.3.8. цього договору ОСОБА_1 сплачує на користь банку штраф у розмірі 5 відсотків від заставної вартості предмета застави згідно з пунктом 2.3 договору.
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань перед банком станом на 04 грудня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 10 451,74 доларів США та 6 127,96 грн, з яких: 8 166,00 доларів США - сума кредиту, що підлягає достроковому поверненню, 412,74 доларів США - прострочена заборгованість за відсотками, 1 873 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом, 128,28 грн - пеня за простроченими відсоткам, 3 107,53 грн - пеня за прострочення заборгованості за кредитом, штрафні санкції за невиконання обов`язків, щодо страхування заставного майна - 2 892,15 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.