Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 701/553/17-ц
провадження № 61-27514св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у складі судді Калієвського І. Д. на постанову апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року у складі суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне підприємство "Перлина",
треті особи: Головне територіальне управління юстиції в Черкаській області, відділ у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Перлина" (далі - ПП "Перлина") про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію.
В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 2,1535 га з кадастровим номером 7123185500.02:002:0127, яка розташована на території Молодецької сільської ради Маньківського району Черкаської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У 2011 році вона уклала договір оренди земельної ділянки з ПП "Перлина" терміном на 5 років. Підписувати будь-які додаткові угоди до основного договору оренди чи продовжувати термін договору оренди понад 5 років вона наміру не мала.
06 грудня 2016 року вона звернулася до ПП "Перлина" з письмовими заявами про те, що наміру продовжувати договори оренди даних земельних ділянок не має, просила ПП "Перлина" припинити після закінчення строку договорів оренди будь-яке використання її земельної ділянки, а також виплатити належну їй орендну плату в повному обсязі. Однак, відповідач відмовився передати земельну ділянку, посилаючись на те, що 01 вересня 2015 року між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,1535 га з кадастровим номером 7123185500:02:002:0127 на термін до 31 грудня 2030 року. Отримавши від відповідача примірник даного договору з додатками до нього, вона виявила, що підписи на даних договорах в графах "Орендодавець" вчинені не нею, а іншою особою. Укладення цього договору суперечило її намірам, оскільки її повністю задовольняв договір оренди землі, який укладено в 2011 році, і змінювати його умови, продовжувати його дію чи скасовувати цей договір вона наміру не мала, про що й повідомила відповідача письмово в заяві від 06 грудня 2016 року, які відповідач отримав 08 грудня 2016 року.
Зазначала, що вказаний договір оренди землі є недійсним, оскільки вона його не укладала з відповідачем та не підписувала, не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов`язаних з його виконанням з іншими особами не укладала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 17 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що посилання позивача та її представника на те, що спірний договір був підписаний внаслідок введення позивача в оману, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло та дане твердження спростовується як поясненнями сторін, так і матеріалами справи, в зв`язку з чим суд вважає за неможливе застосовувати в даному випадку положення статті 229 ЦК України. Згідно пояснень ОСОБА_3 та його представника в судовому засіданні вбачається, що укладення договору оренди землі від 01 вересня 2015 року не мало на меті нових договірних відносин з іншими сторонами, а як зазначив представник відповідача, даний договір укладався з метою зміни істотних умов договору щодо збільшення орендної плати та строку дії договору між тими самими сторонами з приводу однієї і тієї самої земельної ділянки, на що погодився позивач, підписавши його, засвідчивши факт свого волевиявлення. Позивач в судовому засіданні підтвердила належність підпису їй особисто на договорі оренди землі від 01 вересня 2015 року, акті прийому-передачі земельної ділянки від 01 вересня 2015 року та в відомості про видачу орендної плати за 2016 рік.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно позовних вимог, які позивач повністю підтримує, підпис в договорі за 2015 рік не її, що спонукало до звернення в державні органи з відповідними заявами про захист її порушеного права (поліція, органи прокуратури та інші державні органи). Проте в судовому засіданні позивач суду не заперечила та підтвердила, що підпис в договорі оренди землі від 01 вересня 2015 року вона ставила особисто й ідентифікувала даний підпис, але відповідач ввів її в оману, оскільки вона думала, що підписує відомість за оранку землі. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком районного суду про те, що позивач не надала достатніх та допустимих доказів введення її в оману з приводу укладання вказаних вище договорів оренди земельних ділянок.Крім того, доводи апеляційної карги про те, що ПП "Перлина" не направляло позивачу за 90 днів до закінчення їх дії пропозицію про намір їх продовжити, то необхідно зазначити, що у відповідача не було такої потреби, оскільки у нього вже був укладений новий договір оренди земельної ділянки від 01 вересня 2015 року з погодженими з позивачем умовами щодо орендної плати та строку оренди. Фактично це продовжені на нових умовах вже існуючі договірні відносини щодо оренди земельної ділянки. Тому суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на існування одночасно двох договорів оренди на земельну ділянку.Також непереконливим є і вказівка в апеляційній скарзі на статтю 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою передбачено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно як виникнення, так і припинення прав на нерухоме майно.Договір оренди земельної ділянки від 07 листопада 2011 року зареєстрований у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" відповідно до діючого на той час законодавства.Тому, право оренди за вказаним договором оренди земельної ділянки не було і не могло бути зареєстроване на час їх укладення. Відповідно і припинення прав на оренду за цим договором не пройшло державної реєстрації за вказаним вище Законом України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона не надавала відповідачу згоди на укладення договору оренди належної їй земельної ділянки, а також договору доручення на укладення договору оренди та на вчинення інших дій, пов`язаних з його виконанням з іншими особами не укладала. Крім того, договір оренди 2011 року не було припинено, під час його дії укладено ще один договір оренди тієї ж земельної ділянки, а тому державний реєстратор не мав права проводити державну реєстрацію цього договору. Відповідач не реалізував переважне право на переукладення договору оренди землі 2011 року на новий строк та ввів її в оману, стверджуючи, що їй необхідно підписатись у відомості за оранку землі, та отримуючи таким чином її підпис в новому договорі оренди. Наявність умислу в діях відповідача полягає в тому, щоб продовжити користування землею на підставах оренди строком на 15 років та неповернення земельної ділянки власнику у зв`язку із закінченням договору оренди та непогодження орендодавця на поновлення оренди.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.