Постанова
Іменем України
26 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 328/2439/17
провадження № 61-5704св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь банк", Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк аваль"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року з урахуванням додаткового рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року у складі головуючого судді Курдюков В.М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі суддів: Кухаря С.В., Крилової О.В., Онищенка Е.А.,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя.
Позов мотивовано тим, що 22 грудня 1995 року між нею та ОСОБА_7 був укладений шлюб у міськвідділі реєстрації актів громадянського стану м. Токмака Запорізької області, про що був зроблений актовий запис за №325. Після укладання шлюбу позивачка із ОСОБА_7 жили однією сім`єю в їхньому будинку за адресою: АДРЕСА_1 були пов`язані спільним побутом та вели спільне господарство.
24 вересня 2016 року шлюб між ними був розірваний Токмацьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області, про що було зроблено актовий запис №39 та видано відповідно свідоцтво про розірвання шлюбу. Незважаючи не офіційне розірвання шлюбу вони продовжували спільно мешкати за вищезазначеною адресою та вести спільне господарство. Під час перебування в зареєстрованому шлюбі ними було набуто за спільні кошти подружжя майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 колишній чоловік позивача ОСОБА_8 раптово помер. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина у вигляді вказаного майна. Спадкоємцями першої черги після чоловіка є відповідачі: діти спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також батьки спадкодавця - ОСОБА_4 та ОСОБА_9, відповідачі не визнають ту обставину, що вказане майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та не визнають за позивачем право власності на 1/2 частину вказаного майна відповідно.
В зв`язку наведеним, з урахування уточненого позову, позивачка просила визнати за нею: право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ; право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0.0625 га., розташованої на території АДРЕСА_1, яка передавалась у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради № 301/18 від 24.12.99 року; право власності на 1/2 частину земельної ділянки, 0,0682 га., розташованої на території м. Токмак, кооператив "Таврійський", яка передавалась у власність для садівництва на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради № 301/18 від 24.12.99 року; право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, літ. Б-1, загальною площею 203, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності на ј частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на ј частину земельної ділянки, площею 0,1689 га., кадастровий номер 2311000000:01:039:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; право власності на 1/2 частину автомобіля Hyundai Tucson, д/н НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 ; право власності на 1/2 частину автомобіля Fiat Ducato, 2001 року випуску, н.з НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4 ; право власності на 1/2 частину автомобіля Citroen Jumper, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_5 н/з НОМЕР_6 .
Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року (з урахуванням додаткового рішення від 15 серпня 2018 року) позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано за нею право власності на:
-1/4 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
-1/4 частину земельної ділянки, площею 0,1689 га., кадастровий номер 2311000000:01:039:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
-1/2 частину автомобіля Hyundai Tucson, д/н НОМЕР_1, 2008 року випуску, кузов НОМЕР_2 .
-1/2 частину автомобіля Fiat Ducato, 2001 року випуску, н.з НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4 .
-1/2 частину автомобіля Citroen Jumper, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_5 н/з НОМЕР_6 .
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на: 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0.0625 га., розташованої на території АДРЕСА_1, яка передавалась у власність для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради № 301/18 від 24.12.99 року; 1/2 частину земельної ділянки, 0,0682 га., розташованої на території м. Токмак, кооператив "Таврійський", яка передавалась у власність для садівництва на підставі рішення виконкому Токмацької міської ради № 301/18 від 24.12.99 року; 1/2 частину нежитлової будівлі, літ. Б-1, загальною площею 203, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 - відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року (з урахуванням додаткового рішення від 15 серпня 2018 року) у цій справі залишено без зміни.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходив з того, що право власності на 1/2 частину нежитлової будівлі, загальною площею 229,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,1689 га., кадастровий номер 2311000000:01:039:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, померлий чоловік позивача ОСОБА_7 набув під час шлюбу з позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 29 листопада 2001 року, а тому є спільною власністю подружжя.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги в частині транспортних засобів, суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що вони були придбані під час шлюбу, а тому відповідно до презумпції, встановленої ст.. 60 СК України, ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України це майно є спільною власністю подружжя, згідно ч.1 ст. 70 СК України позивач має право на половину цього майна. Відмовляючи в іншій частині позовних вимог, суди виходили, що спірне майно було набуте ОСОБА_7 до шлюбу, та є його особистою власністю та не може буди визнано спільною власністю подружжя.
13 березня 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 05 липня 2018 року з урахуванням додаткового рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 15 серпня 2018 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, щодо часткового задоволення позову про визнання права власності на Ѕ майна, зареєстрованого за померлим ОСОБА_7, як спільного майна подружжя та просить справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої та апеляційної інстанції не встановивши всі фактичні обставини справи прийшли до необґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, скаржник зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції дійшли невірного висновку, що 1/2 частина нежитлової будівлі, загальною площею 229,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та 1/2 частина земельної ділянки, площею 0,1689 га., кадастровий номер 2311000000:01:039:0033, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу вказаного майна розрахунки за придбаний об`єкт приватизації здійснюються покупцем ОСОБА_7 шляхом безготівкового перерахунку власних коштів зі свого рахунку, крім того вказане майно використовувалось у підприємницькій діяльності ОСОБА_7 . Підтверджень, що позивачка брала участь у витратах на придбання цього майна не надано. Автомобілі, на які визнано право власності за позивачкою, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки були придбані ОСОБА_7 за особисті кошти, які він отримував від здійснення ним підприємницької діяльності.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано справу з Токмацького районного суду Запорізької області № 328/2439/17.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив по справі не надходив.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судами встановлено, що 22 грудня 1995 року між позивачем та ОСОБА_7 був укладений шлюб, про що був зроблений актовий запис за №325 міськвідділом реєстрації актів громадянського стану м. Токмака Запорізької області.