Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 127/6490/19
провадження № 61-9598св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції, Міністерство оборони України, Антитерористичний центр при Службі безпеки України, Міністерство соціальної політики України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2019 року у складі судді Луценко Л. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просила встановити факт участі у бойових діях під час участі в антитерористичній операції (АТО) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення у період з 05 липня 2017 року до 13 червня 2018 року у с. Піски, с. Водяне та с. Опитне Ясинуватського району Донецької області.
ОСОБА_1 обґрунтовувала вимоги заяви тим, що встановлення цього факту необхідно для реалізації її прав на отримання соціальних виплат.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що законодавством визначено позасудовий порядок, який передбачає процедуру встановлення особі статусу учасника бойових дій, а тому заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає розгляду в порядку позовного чи окремого провадження, оскільки фактично йдеться про встановлення факту, вирішення якого законодавством віднесено до компетенції спеціально утворених для цієї мети та діючих комісій, міжвідомчої комісії у разі виникнення спірних питань, які потребують міжвідомчого врегулювання. Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суд першої інстанції також зазначив, що рішення комісії (міжвідомчої комісії) може бути оскаржено в судовому порядку, в такому випадку в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, додатково зазначив, що для вирішення питання про можливість встановлення статусу учасника бойових дій чинним законодавством визначений інший, позасудовий порядок розгляду, шляхом звернення до комісії Вінницького обласного військового комісаріату з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційні скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у травні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що у заяві порушено питання про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, а не оскарження дій комісії, тому є помилковим висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо права заявника оскаржити дії комісії за результатами прийнятого нею рішення в адміністративному порядку. Зауважує, що судом залишено поза увагою ту обставину, що її син ОСОБА_2 був членом добровольчого формування Другої окремої тактичної групи Добровольчого українського корпусу "Правий сектор", яка у повному складі не увійшла до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, що є обов`язковою умовою для надання її сину статусу "учасника бойових дій", а тому у неї відсутня інша можливість встановити цей факт, від якого залежить виникнення у неї прав на отримання відповідних соціальних виплат.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним у статті 263 ЦПК України, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.