Постанова
Іменем України
24 грудня 2019 року
місто Київ
справа № 761/17457/17
провадження № 61-38640св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2018 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Музичко С. Г., Майхлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у травні 2017 року звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк", банк), третя особа - ОСОБА_2, про припинення правовідносин за договором поруки № 2634/0608/45-011-Р-2, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1, ОСОБА_2 .
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 03 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 2634/0608/45-011, згідно з умовами якого ВАТ "Сведбанк" надає ОСОБА_2 кредит у розмірі 90 000, 00 дол. США на строк до 03 червня 2038 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11, 90 % річних. Цього ж дня між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 2634/0608/45-011-Р-2, згідно з умовами якого позивач поручився перед ВАТ "Сведбанк" відповідати за виконання зобов`язання щодо повернення грошових коштів, наданих ВАТ "Сведбанк" ОСОБА_2 у вигляді кредиту у сумі 90 000, 00 дол. США з процентною ставкою 11, 90 % річних.
Зазначав, що ВАТ "Сведбанк" без повідомлення та отримання його згоди у період з 02 червня 2011 року до 06 червня 2011 року збільшив розмір процентної ставки з 11, 90 % річних до 12, 90 % річних за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 2634/0608/45-011, що, в свою чергу, призвело до збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя. Згідно з додатковою угодою від 06 червня 2011 року № 1 до кредитного договору № 2634/0608/45-011 від 03 червня 2008 року, укладеною між відповідачем та третьою особою, процентна ставка за кредитом зменшена до 11, 90 % річних.
Посилався на те, що договір поруки не передбачає збільшення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку без додаткової згоди позивача.
Стислий виклад заперечень відповідача
Банк заперечував проти заявлених позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Зазначив, що як умовами кредитного договору, так і договору поруки не передбачено обов`язку банку повідомляти поручителя про зміну умов договору, у тому числі процентної ставки.
Стислий виклад змісту рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 про припинення правовідносин за договором поруки задоволено. Припинено правовідносини за договором поруки від 03 червня 2008 року № 2634/0608/45-011-Р-2, укладеним між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1, ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого у спірних правовідносинах є ПАТ "Альфа-Банк", змінено основне зобов`язання шляхом збільшення розміру процентів з 11, 90 % річних до 12, 90 % річних за період з 02 червня 2011 року до 06 червня 2011 року, які позичальник ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити за користування кредитом, що, в свою чергу, призвело до збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_1 як поручителя, без його згоди, що не відповідає умовам договору поруки від 03 червня 2008 року № 2634/0608/45-011-Р-2.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа Банк" задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 грудня 2017 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що у разі, якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним. За висновками суду апеляційної інстанції, підвищення відсоткової ставки на 1 % строком на 4 дні у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору не дає підстав вважати таке підвищення зміною основного зобов`язання, на яку необхідно отримати згоду поручителя, оскільки ця зміна відсоткової ставки передбачена у договорах, укладених між сторонами, та є зміною лише умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується та згода поручителя не вимагається.
Окремо зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної правової оцінки інформації, про яку зазначали як позивач у позовній заяві, так і банк у своєму запереченні щодо наявності рішення, ухваленого Броварським міськрайонним судом Київської області від 27 березня 2017 року про задоволення позовних вимог у справі за позовом ПАТ "Альфа Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яке на час ухвалення оскаржуваного рішення вже набрало законної сили, та 05 травня 2017 року Броварським міськрайонним судом Київської області видано виконавчий лист на підставі і на виконання рішення від 27 березня 2017 року.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 15 травня 2018 року, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 грудня 2017 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що посилання апеляційного суду в оскаржуваній постанові на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2017 року у справі № 379/1204/2015-ц як таке, що набрало законної сили, яке має преюдиційний характер під час розгляду справи, що переглядається, є помилковим, оскільки зазначене заочне рішення не набрало законної сили у зв`язку з поданням заяви про перегляд заочного рішення. Також вважає, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила частини першої статті 559 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, за якою судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03 червня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2634/0608/45-011, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 90 000, 00 дол. США на строк до 03 червня 2038 року включно, а позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 11, 90 % річних.
Цього ж дня між ВАТ "Сведбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 2634/0608/45-011-Р-2, згідно з умовами якого позивач поручився перед ВАТ "Сведбанк" відповідати за виконання зобов`язання з повернення коштів, наданих ВАТ "Сведбанк" ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 червня 2011 року № 2634/0608/45-011.
Відповідно до пункту 1 договору поруки термін "Основне зобов`язання" включає як кредитний договір № 2634/0608/45-011 від 03 червня 2011 року, так і додаткові угоди до нього, які будуть укладені між банком та позичальником, та будуть невід`ємною частиною кредитного договору.
Згідно з пунктом 2 договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобов`язання усіма належними йому грошовими коштами.
Пунктом 15 договору поруки встановлено, що поручитель підтверджує своє ознайомлення з усіма умовами кредитного договору від 03 червня 2011 року № 2634/0608/45-011 та повністю погоджується з цими умовами.
Відповідно до пункту 17 договору поруки підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов цього договору, були підписи сторін.
Судами встановлено, що у пункті 8.4 кредитного договору зазначено, що сторони за взаємною згодою домовилися без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору, у випадку невиконання зобов`язань, що передбачені пунктами 2.2, 5.6, 5.7 встановити порядок змін умов цього договору з відповідною зміною відсоткової ставки за користування кредитними коштами, зокрема за підпунктом 8.4.1 кредитного договору відсоткова ставка підвищується на один відсоток за кожен факт такого порушення від рівня поточної ставки на дату порушення зобов`язання третьої особи. Відсоткова ставка підвищується з дня, наступного за днем порушення строків виконання зобов`язання, передбаченого пунктами 2.2, 5.6, 5.7, у випадку, якщо такий день припадає на небанківський, то відсоткова ставка збільшується з першого наступного банківського дня, без укладання додаткової угоди.
Згідно з підпунктом 8.4.2 кредитного договору зменшення відсоткової ставки відбувається шляхом укладання додаткової угоди, після виконання зобов`язання позичальника, з дати підписання додаткової угоди. При цьому, зменшення відсоткової ставки відбувається в тому ж розмірі, на який відсоткова ставка була підвищена згідно з підпунктом 8.4.1.
06 червня 2011 року між ПАТ "Сведбанк", як правонаступником ВАТ "Сведбанк", та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 03 червня 2008 року № 2634/0608/45-011, згідно з умовами якої на виконання підпункту 8.4.2 кредитного договору у зв`язку з виконанням позичальником зобов`язання, передбаченого пунктом 5.7, сторони домовилися викласти пункт 1.3 кредитного договору у редакції, якою передбачено встановлення процентної ставки за користування кредитом у розмірі 11, 90 % річних з дати підписання цієї додаткової угоди.
Пункт 5.7 кредитного договору передбачає своєчасне укладання позичальником договору страхування предмета іпотеки, за яким банк має бути вигодонабувачем.
Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної процентної ставки 11, 90 % може змінюватися без укладання додаткового правочину до кредитного договору у випадку і у порядку, встановленому пунктами 6.1, 8.4 кредитного договору.