Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 755/9182/17-ц
провадження № 61-25112св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2018 року у складі суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,
учасники справи:
позивач - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: Київська міська рада, Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до ОСОБА_1, про витребування майна.
Зазначив, що нежитлове приміщення - сміттєзбірник, загальною площею 27 кв. м по АДРЕСА_1 є об`єктом комунальної власності та передане в управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Згідно розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 вказане нежитлове приміщення закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва". Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлові приміщення-сміттєзбірник по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1, виданого 23 листопада 2004 року виконавчим комітетом Київської міської ради. Разом з тим, видача зазначеного свідоцтва не здійснювалась, сміттєзбірник по АДРЕСА_1 як окремий об`єкт нерухомого майна на праві власності не реєструвався. Посилаючись на те, що у ОСОБА_1 відсутні підстави для набуття права власності на нежитлове приміщення за вказаною адресою, прокурор просив суд витребувати його у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 грудня 2017 рокуу задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право комунальної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано та у Київської міської ради відсутній відповідний правовстановлюючий документ. Разом з тим, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відшкодування об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та матеріалів справи, право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 2004 року, виданого виконавчим комітетом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради VІІІ сесії ІV скликання від 18 листопада 2004 року № 738/2114. За повідомленнями Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 жовтня 2016 року, від 02 грудня 2016 року, оформлення та видача свідоцтва про право власності департаментом не здійснювалась. Разом з тим, свідоцтво про право власності від 23 листопада 2004 року на ім`я відповідача та проведена державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 не визнавались недійсними й не скасовувались. Також суду не доведено факту належності до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, не надано доказів щодо реєстрації спірного нерухомого майна як комунальної власності, що слугувало б підставою для задоволення віндикаційного позову. При розгляді справи суд сприяв здійсненню прав та обов`язків учасників судового розгляду, попереджував щодо наслідків не вчинення процесуальних дій, проте позивачем заявлені позовні вимоги не доповнювались та не уточнювались.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, заявляючи вимоги про захист права комунальної власності, прокурор посилався на те, що оформлення та видача свідоцтва про право власності від 23 листопада 2004 року Департаментом від 02 грудня 2016 року не здійснювалась. Разом з тим, прокурор не порушував питання про визнання за Київською міською радою права власності на приміщення, право на яке на даний час зареєстроване за ОСОБА_1 . Також прокурор не звертався до суду з вимогами про скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 сміттєзбірником по АДРЕСА_1 не володіє. Цей факт підтвердив в судовому засіданні і сам відповідач ОСОБА_1 . Відповідно до договору оренди нежилого приміщення від 01 жовтня 2010 року №1812, укладеного між Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" та ФОП ОСОБА_2, довідки КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" від 08 листопада 2016 року № 23ор, частина нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 - 7,80 кв. м передане в 2010 році в орендне користування ФОП ОСОБА_2 для розміщення майстерні щодо ремонту взуття, а інша частина - 19,20 кв. м використовується під потреби ЖЕД 411.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник прокурора м. Києва просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що за повідомленнями Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 жовтня 2016 року, від 02 грудня 2016 року, оформлення та видача свідоцтва про право власності департаментом не здійснювалась. Дійсним власником спірного приміщення є територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося. ОСОБА_1 право власності на сміттєзбірник у встановленому азконом порядку не набув. Оскільки під час проведення державної реєстрації права власності на нього надав підроблене свідоцтво про право власності. Суди не дослідили надані позивачем докази та не встановили фактичні обставини справи щодо належного власника. Свідоцтво про право власності відповідача на нежитлове приміщення не видавалось уповноваженим органом, не породжує правових наслідків та є недійсним за своєю правовою природою, тому не потребує додаткового визнання його недійсним за рішенням суду. Не можна погодитися також і з висновками апеляційного суду про те, що спірним приміщенням користується третя особа, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником сміттєзбірника вказано відповідача, саме він наділений повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження майном незалежно від того, що сміттєзбірник перебуває у власності третіх осіб. Належним способом захисту комунальної власності є витребування спірного майна від ОСОБА_1 .
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що згідно рішення Київської міської ради від 02 грудня 2010 року № 284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади м. Києва" нежитлове приміщення (сміттєзбірник) по АДРЕСА_1 увійшло до затвердженого переліку об`єктів права комунальної власності територіальної громади м. Києва.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 10 грудня 2010 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" нежитлове приміщення сміттєзбірник по АДРЕСА_1 передано до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.
Розпорядженням Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації від 13 лютого 2015 року № 61 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунального господарства м. Києва", нежитлове приміщення загальною площею 27 кв. м по АДРЕСА_1 закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва".
Згідно довідки КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" від 08 листопада 2016 року № 23ор нежитлове приміщення загальною площею 27 кв. м по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі підприємства, із них в орендному користуванні 7,80 кв. м та 19,20 кв. м виділено на потреби ЖЕД 411.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 23 листопада 2004 року, виданого виконавчим комітетом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі рішення Київської міської ради VIII сесії IV скликання від 18 листопада 2004 року № 738/2114.