Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 242/1183/15-ц
провадження № 61-19140св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 січня 2016 року у складі судді Черкова В. Г. та постанову апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року у складі суддів: Азевича В. Б., Краснощокової Н. С., Тимченко О. О., та касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",на постанову апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року у складі суддів: Азевича В. Б., Краснощокової Н. С., Тимченко О. О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель",
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", (далі - АТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на підставі договору поруки, в якому зазначено, що 24 січня 2014 року між АТ "Ощадбанк" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" укладений кредитний договір № 26-15-03/14, до якого в подальшому вносились зміни та доповнення додатковими договорами № 1 від 13 лютого 2014 року, № 2 від 15 квітня 2014 року, № 3 від 14 травня 2014 року, № 4 від 23 травня 2014 року. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 31 827 692 грн з кінцевим терміном його повернення не пізніше 24 вересня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 25 січня 2014 року укладений договір поруки № 9, відповідно до якого останній поручився перед банком за виконання ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" зобов`язань за кредитним договором.
Оскільки позичальником порушено зобов`язання з повернення кредиту, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з поручителя заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 липня 2015 року становить 54 290 481 грн 42 коп., із яких: тіло кредиту - 31 827 692 грн, проценти - 3 966 968 грн 63 коп., пеня за несплачене тіло кредиту - 7 020 645 грн 31 коп., пеня за прострочення сплати процентів - 776 456 грн 02 коп., пеня за несплачену комісію - 13 274 грн 77 коп., 3 % річних від суми заборгованості за тілом кредиту - 506 726 грн 54 коп., 3 % річних за прострочення сплати процентів - 90 117 грн 98 коп., 3 % річних за прострочення сплати комісії - 1 494 грн 25 коп., штрафні санкції за невиконання умов кредитного договору - 1 821 076 грн 04 коп., комісійна винагорода банку - 66 838 грн 17 коп., інфляційне збільшення заборгованості за процентами - 1 911 337 грн 48 коп., інфляційне збільшення заборгованості за тілом кредиту - 6 287 854 грн 23 коп., інфляційне збільшення заборгованості за комісією - 38 002 грн 09 коп.
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив припинити (розірвати) зобов`язання, що існує між ним та АТ "Державний ощадний банк України" на підставі договору поруки № 9 від 25 січня 2014 року, у зв`язку з неможливістю його виконання, пов`язаною з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Зазначив, що на території м. Донецька з 14 квітня 2014 року триває незакінчений збройний конфлікт, проводиться антитерористична операція, внаслідок чого проживання населення і провадження діяльності на території даного населеного пункту є неможливим. Вказані обставини перебували поза контролем сторін, за їх настання жодна із сторін не відповідає, призвели до неможливості виконання кредитного зобов`язання. Складові умов припинення договірних зобов`язань є наявними, тому є підстави для визнання припиненим зобов`язання за договором поруки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 27 січня 2016 року у задоволенні позовів відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, а відповідно до частини першої статті 607 ЦК України зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Оскільки висновком Донецької торгово-промислової палати від 28 листопада 2014 року № 2741/12.12-03 підприємству ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" підтверджено настання суттєвих змін обставин за кредитним договором № 26-15-03/14 від 24 січня 2014 року, що пов`язано з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області, докази у справі свідчать про настання змін обставин за укладеним кредитним договором для ТОВ "Дирекція адміністративних будівель", а оскільки договір поруки нерозривно пов`язаний із кредитним договором, то є підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання умов цього договору. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, суд виходив з того, що вимоги про припинення зобов`язання не підлягають задоволенню, оскільки зі зміною обставин його звільнено від відповідальності за невиконання умов договору, що не є безумовною підставою для припинення поруки.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд розглядав справу неодноразово.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 20 березня 2018 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 27 січня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ "Державний ощадний банк України" задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 липня 2015 року становить 24 290 319грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 13 638 000 грн; заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитому розмірі 2 878 722 грн 48 коп.; трьох процентів річних від суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 120 196 грн 03 коп.; трьох процентів річних за простроченими процентам 24 646 грн 90 коп.; трьох процентів річних від суми заборгованості за комісією у розмірі 505 грн 41 коп.; суми несплаченої комісійної винагороди банку у розмірі 57 289 грн 86 коп.; інфляційного збільшення заборгованості за несплаченими процентам у розмірі 1 450 688 грн 04 коп.; інфляційного збільшення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 088 595 грн 69 коп.; інфляційного збільшення заборгованості за несплачену комісію у розмірі 31 674 грн 59 коп.; а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 429 грн 83 коп. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ "Державний ощадний банк України" відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач посилається на неможливість виконати зобов`язання у зв`язку з проведенням АТО на території Донецької області та на ту обставину, що всі його активи та іпотечне майно залишилися на окупованій території, тому він не має матеріальної можливості погасити борг в межах його відповідальності як поручителя. За загальним правилом, є певні події, настання яких не буде вважатися випадком, а, отже, не звільняє особу, що порушила зобов`язання, від відповідальності. До таких подій, зокрема, відноситься відсутність у боржника необхідних коштів. Отже, незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.Отже, висновок суду про наявність підстав про звільнення відповідача від зобов`язань за договором поруки не ґрунтується на нормах матеріального права. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому, у випадках порушення грошового зобов`язання не можна приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Довід апеляційної скарги щодо наявності підстав для розірвання договору поруки на підставі частини другої статті 652 ЦК України не ґрунтується на обставинах справи та змісті цієї норми. Можливість зміни та розірвання договору на підставі частини другої статті 652 ЦК України може мати місце лише за виключних обставин, у разі "істотної зміни обставин". Статтею 6.2.2 Принципів УНІДРУА надано визначення "ускладнень", які є тими виключеннями, які є достатніми для зміни та розірвання договору, а саме: "ускладненням вважаються випадок, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов`язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання". У даному випадку внаслідок обставини (подій), на які посилається відповідач, не відбулося збільшення відповідальності поручителя, а навпаки зменшилась на підставі статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (заборона нарахування пені та штрафів). Суд погоджується з доводами скарги відповідача щодо невірного та незаконного розрахунку суму заборгованості та приходить до висновку про стягнення з відповідача частини суми заборгованості, що визначається судом з врахуванням обставин, які свідчать про часткове припинення поруки, вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (суд відмовив у стягненні з поручителя пені та штрафів) та у межах 6 місяців з моменту припинення виконання зобов`язань відповідно до розрахунку банку.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги АТ "Державний ощадний банк України"
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, АТ "Державний ощадний банк України" просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд неправильно визначив період дії поруки ОСОБА_1, за який необхідно стягнути заборгованість, зокрема борг необхідно стягнути за період із 24 серпня 2014 року по 24 січня 2015 року (6 місяців дії поруки).
(2) Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що зустрічний позов він мотивував наявністю зміни обставин у вигляді початку міжнародного військового конфлікту і, як наслідок, втрати контролю державної влади над м. Донецьком, що впливає на володіння майном. Він пропонував змінити умови договору поруки та зупинити його дію на час проведення АТО, позбавлений доступу до свого майна та виконати зобов`язання за договором поруки. Зміни істотних умов договору призвели до того, що між обсягом прав і обов`язків поручителя існує явний дисбаланс, на поручителя покладаються всі ризики та економічний тягар окупації. Банк збільшив його відповідальність як поручителя шляхом підвищення процентної ставки із 17 % річних до 19,5 % річних. Також суд стягнув інфляційні втрати, які на підставі частини п`ятої статті 112 ЦК України вважаються погашеними. Банк нарахував проценти після припинення кредитного договору (після 30 грудня 2014 року),що є неправомірним.
(3) Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 .
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду, ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що вона подавала до суду заяву про її вступ до участі у справі у якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, в якій просила визнати недійсним договір поруки з підстав, визначених частиною другою статті 65 СК України. Вказану заяву суд визнав неподаною та повернув. Її участь у справі є обов`язковою, оскільки рішення суду вплине на визначення правового режиму спільного майна подружжя. Крім того, суд стягнув інфляційні втрати, які на підставі частини п`ятої статті 112 ЦК України вважаються погашеними.
(4) Відзив банку на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 банк зазначає, що позовна заява ОСОБА_2 про оспорення поруки визнана неподаною з підстав неусунення недоліків цієї заяви, що не позбавляє її можливості повторно звернутися до суду. Третю особу процесуально можливо залучити до участі у справі у суді першої інстанції, а не апеляційної. Сума інфляційних втрат не пред`являлась до стягнення ні до суду, ні до ліквідаційної комісії, тому не є погашеною.
(5) Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу банку
У відзиві на касаційну скаргу банку ОСОБА_2 зазначає, що її незгода із доводами банку викладена у касаційній скарзі.
(6) Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу банку
У відзиві на касаційну скаргу банку ОСОБА_1 зазначає, що на поручителя покладено надмірний економічний тягар, дії держави були негнучкими та нерівними, що призвело до дисбалансу прав та обов`язків сторін.
(7) Відзив банку на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 банк зазначає, що заявник стверджує, що державний банк є урядовою організацією, яка покладає всі економічні ризики своєї неспроможності відновити контроль над окупованою територією. Проте заявник не вказує, які саме послуги банку свідчать про виконання ним публічної функції. Відповідальність поручителя не збільшилась, а навпаки зменшилася у зв`язку із застосуванням спеціального законодавства. Належних і допустимих доказів в обґрунтування істотного погіршення матеріального стану, яке б унеможливило виконання судового рішення, до матеріалів справи поручителем не надано. Поручитель надав згоду на сплату підвищених процентів, що не свідчить про збільшення обсягу його відповідальності.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної
Інстанцій
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті554 ЦК України).
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суди установили, що 24 січня 2014 року між АТ "Ощадбанк" в особі філії Донецького обласного управління АТ "Ощадбанк" та ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" укладений кредитний договір № 26-15-03/14, до якого в подальшому вносились зміни та доповнення додатковими договорами № 1 від 13 лютого 2014 року, № 2 від 15 квітня 2014 року, № 3 від 14 травня 2014 року, № 4 від 23 травня 2014 року.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 кредитного договору позичальник отримав кредит у розмірі 31 827 692 грн з кінцевим терміном його повернення не пізніше 24 вересня 2015 року. З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 25 січня 2014 року укладений договір поруки № 9, відповідно до якого останній поручився перед банком за виконання ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" зобов`язань за кредитним договором.
08 вересня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" внесено запис про перебування юридичної особи ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" у стані припинення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14 лютого 2018 року, стягнуто із ТОВ "Дирекція адміністративних будівель" на користь АТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 31 827 692 грн, комісійну винагороду у розмірі 66 838 грн 17 коп., проценти - 3 966 968 грн 63 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту - 962 218 грн 56 коп., інфляційні втрати за прострочення сплати процентів - 94 846 грн 33 коп., 3 % річних за прострочення сплати кредиту - 99 389 грн 26 коп., 3 % річних за прострочення сплати процентів - 34 747 грн 80 коп., 3 % річних за прострочення сплати комісії - 560 грн 35 коп.
Вказаним рішенням суду встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язань за кредитом банк 29 грудня 2014 року звернувся до позичальника із достроковою вимогою про стягнення заборгованості, яку товариство отримало 30 грудня 2014 року.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту змінює порядок, умови, і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) від 04 липня 2018 року.
З урахуванням викладеного, звернувшись із достроковою вимогою про повернення кредиту, банк змінив кінцевий строк виконання зобов`язань за кредитним договором із 24 вересня 2015 року на 02 лютого 2015 року (кінцевий строк виконання дострокової вимоги).