Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 456/1277/16-ц
провадження № 61-11128св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року у складі суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідач - ОСОБА_1,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 03 жовтня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та відповідачем ОСОБА_1 договору № 254-с/2007, позичальник отримав кредит у розмірі 15 тис. грн. В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки. 27 листопада 2009 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області видано судовий наказ про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в сумі 25 945 грн 98 коп., а також судових витрат. Останній платіж на погашення боргу, зазначеного у судовому наказі, здійснено відповідачем 08 серпня 2013 року. Заборгованість за кредитом, яка стягнута відповідно до судового наказу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2009 року, складалася із заборгованості за тілом кредиту, процентами, комісією та пенею, розрахована станом на 13 листопада 2009 року включно. За період із 14 листопада 2009 року по 06 лютого 2012 року банком нараховані відсотки, а за період з 01 листопада 2009 року по 31 січня 2012 року нарахована комісія за користування цими коштами. Крім цього, за неналежне виконання відповідачем зобов`язання банком нарахована пеня. Загальна сума заборгованості станом на 17 лютого 2016 року становить 61 122 грн 75 коп., з яких: проценти - 6 273 грн 15 коп.; комісія - 6 843 грн 32 коп.; пеня - 48 006 грн 28 коп., яку банк просив стягнути із боржника.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що перебіг позовної давності розпочався з 07 лютого 2012 року, належних та допустимих доказів того, що такий переривався відповідачем, позивачем не надано, позов пред`явлений позивачем 26 квітня 2016 року, тобто з пропуском строку позовної давності, а відтак є всі підстави на вимогу відповідача та його представника застосувати загальний строк позовної давності у 3 роки до вимоги про стягнення відсотків та спеціальний - 1 рік до вимог про стягнення пені та комісії.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2017 рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором за період з 14 листопада 2009 року по 17 лютого 2016 року в сумі 61 122 грн 75 коп., з яких: проценти 6 237 грн 15 коп., комісія 6 843 грн 32 коп., пеня 48 006 грн 28 коп. Вирішено питання про судові витрати.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що під час перебігу позовної давності, починаючи з 25 грудня 2012 року (дня винесення постанови про закінчення виконавчого провадження), в межах строку позовної давності (три роки), позичальник сплачував платежі в рахунок погашення боргу за кредитнимдоговором.Останній платіж за кредитом здійснено позичальником 08серпня 2013 року в рахунок погашення заборгованості за процентами за користування кредитом. Таким чином, здійснення позичальником платежів за кредитним договоромпісля погодженого сторонами кінцевого строку повернення кредиту та закінчення виконавчого провадження свідчить про переривання перебігу позовної давності, яке відбулося в межах строку позовної давності. Сторони погодили строк повернення кредиту, а саме:до 03 жовтня 2010 року. Саме із вказаної дати розпочався перебіг позовної давності щодо звернення позивача з вимогами до боржника про стягнення відсотків за несвоєчасне повернення кредитних коштів. Протягом перебігу строку позовної давності боржником здійснені платежі, а відтак в силу статті 264 ЦК України такий було перервано. Після переривання перебіг позовної давності починався заново.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що апеляційний суд, дійшовши висновку про вчинення ним платежу на погашення кредиту 08 серпня 2013 року, не вказав, які саме документи підтверджують такі обставини та на яку суму. Він повністю погасив борг за судовим наказом у листопаді 2012 року.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної
інстанцій
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Суди установили, що 03 жовтня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 254-с/2007, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 15 тис. грн на строк до 03 жовтня 2010 року.
У пункті 4.2. кредитного договору зазначено, що нарахування процентів проводиться за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок.
Окрім того, сторони погодили, що позичальник щомісяця в строк з "1" по "10" число сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 262грн 50 коп. У зазначений термін сплачується комісійна винагорода за попередній календарний місяць. Зазначена у цьому пункті договору комісійна винагорода банку сплачується позичальником щомісячно за весь період до моменту повного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних ресурсів.
Крім того, у п. 6.1 кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2., 3.3, 3.5, 4.З., 4.4., 4.6, 4.7, 4.8 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.