Постанова
Іменем України
18 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 616/723/16-ц
провадження № 61-24750св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року у складі суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Кружиліної О. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство імені Шевченка,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства імені Шевченка (далі - ПСП імені Шевченка) про розірвання договору оренди землі.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 01 листопада 2007 року між нею та ПСП ім. Шевченка укладено договір оренди землі, який зареєстровано відділом Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області 09 грудня 2011 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 632148104000561. Відповідно до пункту 2 вказаного договору оренди землі вонапередала в оренду відповідачу земельну ділянку загальною площею 6,4561 га. Строк дії договору складає 10 років, тобто до 01 листопада 2017 року. Орендна плата, згідно умов договору, повинна сплачуватись як в грошовій формі,так і в натуральній, та вноситися в строки з 10 вересня по 10 грудня кожного року. За період з 2014 року по 2015 року орендна плата (в грошовій та натуральних формах) відповідно до умов договору відповідачем не сплачувалась. Крім того, за період з 2014 року по 2015 рік передача будь-якої продукції або надання ПСП ім. Шевченка послуг в рахунок орендної плати, яка повинна була оформлюватись відповідними актами, не відбувалася. Просила достроково розірвати договір оренди землі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 15 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 за 2014 рік нарахована орендна плата в сумі 3 722 грн, а за 2015 рік - в сумі 6 227 грн 54 коп. Оскільки за виплатою орендної плати позивач не зверталася до відповідача, останнім була направлена орендна плата ОСОБА_1 поштовим переказом за її місцем проживання. Поштовий переказ позивач також не отримує, хоча була повідомлена.Враховуючи те, що позивач не вчинила жодних дій, спрямованих на отримання орендної плати, тоді як орендарем вжиті залежні від нього заходи на виконання свого обов`язку здійснити такі виплати, необхідно дійти висновку, що мало місце прострочення кредитора, який не отримав запропоновані орендарем ПСП імені Шевченка щорічні платежі. Вказані обставини свідчать про відсутність вини орендаря у порушенні зобов`язань за договором, що виключає покладення на нього відповідальності за таке порушення, і як наслідок, виключає і дострокове розірвання договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_1 і ПСП імені Шевченка 01 листопада 2007 року.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що переконливих доказів того, що відповідачем були своєчасно нараховані суми орендної плати, що підлягали сплаті позивачу на підставі договору від 01 листопада 2007 року, суду надано не було. Посилання представника відповідача на те, що позивач ухилялась від отримання орендної плати, не можуть бути взяті до уваги.Відповідно до пункту9 договору оренди землі, укладеного між сторонами 01листопада 2007 року орендна плата вноситься орендарем у натуральній та грошовій формі, а відповідно до пункту10 договору, плата вноситься у строки 10 вересня - 10 грудня кожного року. Та обставина, що позивач не зверталась особисто за отриманням орендної плати за 2014, 2015 роки,не можна визнати такою обставиною, що перешкоджає виконанню відповідачем умов пункту9 договору оренди землі. 01вересня 2016 року відповідачем суми орендної плати за 2014-2015 роки були надіслані позивачу поштовим переказом. Будь-яких доказів того, що відповідач у встановлений договором строк не мав можливості виконати зобов`язання таким чином суду,не надано.Крім того, у разі коли боржник вважав, що кредитор ухиляється від прийняття виконання він мав діяти в порядку передбаченому статтею537 ЦК України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ПСП імені Шевченка просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підстави касаційного оскарження обґрунтовано тим, що позивач відмовилася від отримання орендної плати за 2014-2015 роки, а внесення орендної плати на депозит нотаріуса є правом, а не обов`язком орендаря.
(2) Позиція ОСОБА_1 .
У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що переконливих доказів того, що відповідачем були своєчасно нараховані суми орендної плати, що підлягали сплаті позивачу на підставі договору від 01 листопада 2007 року, суду надано не було. Посилання представника відповідача на те, що позивач ухилялась від отримання орендної плати, не можуть бути взяті до уваги. Відповідно до пункту 9 договору оренди землі, укладеного між сторонами 01 листопада 2007 року орендна плата вноситься орендарем у натуральній та грошовій формі, а відповідно до пункту 10 договору, плата вноситься у строки 10 вересня - 10 грудня кожного року. Ту обставину, що позивач не зверталась особисто за отриманням орендної плати за 2014, 2015 роки, не можна визнати такою обставиною, що перешкоджає виконанню відповідачем умов пункту 9 договору оренди землі.01 вересня 2016 року відповідачем суми орендної плати за 2014-2015 роки були надіслані позивачу поштовим переказом. Будь-яких доказів того, що відповідач у встановлений договором строк не мав можливості виконати зобов`язання таким чином суду, не надано.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.